Роздуми над Першим читанням на середу ХХІ Звичайного тижня, рік І
Згадайте, брати, нашу втому та виснаження: ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Боже Євангеліє. Ви та Бог свідки, які святі, праведні та непорочні були ми для вас, котрі повірили. Так само ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей, ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, який покликав вас у своє Царство і славу.
Тому ми постійно дякуємо Богові за те, що ви, прийнявши почуте від нас Слово Боже, сприйняли його не як людське слово, а як істинно Боже Слово, яке й діє у вас, віруючих.
1Сол 2,9-13
У справі проповідування важливий не лише меседж, те, що хочемо передати іншим. Важлива також і фігура проповідника. Він має бути свідком, а не простим передавачем інформації.
Якщо хочемо, щоб наші слова були достойними довіри, то самі маємо сприйняти серйозно Боже Слово. Лише слова, проведені через себе, зможуть краще торкнутися сердець інших людей. Якщо дамо Слову діяти в нас — зрозуміємо, як воно може діяти в інших.
Хочу, Господи, бути уважним слухачем Твого Слова. Нехай воно діє в мені та змінює мене. Нехай моя проповідь буде не лише словами, а й прикладом!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
