Спроба зібрати дитину до школи і не злетіти з котушок вже була. Тепер поговоримо про те, як організувати навчальний процес так, щоб усі залишилися живими й ніхто не збожеволів.
Це не для слабаків, я вам точно кажу! Школа — це важке випробування для дитячої і дорослої психіки, це удар по всьому, що ви вважали у собі правильним, добрим і світлим. Ви були тихими інтелігентними людьми й ваші сусіди навіть не підозрювали, що ваш голосовий діапазон простягається від рику до ультразвуку…Ну добре, це я не про вас — це я про себе. Я й сама не знала, на що здатна (чи радше нездатна), поки мої діти не стали школярами і я не почала робити з ними домашні завдання.
То як? Спробуємо розібратися, що шкодить найбільше?
Батьківські амбіції
Це одна з найбільших проблем більшості дітей. Все, чого батьки не досягли з різних причин, вони намагаються реалізувати в дітях. Або інший тип — батьки багато чого досягли і їм нестерпна сама думка, що хтось із їхніх дітей буде звичайним, матиме помірковані життєві прагнення і жодних високих амбіцій.
Ціною батьківських прагнень виховати успішного генія є вкрадене дитинство, неврози і переконаність дітей у тому, що ніхто не любитиме їх такими, як вони є. Та дорослі переконані: «Виросте — подякує! У мене таких можливостей не було». Словом, дитина, яка живе з переконанням, що любов батьків треба заслужити оцінками та грамотами з міських олімпіад, то нещасна дитина. Дітей треба любити заради них самих, а не за їхні досягнення.
Пер(е)фекціонізм
Скільки разів ви змушували своїх дітей переписувати вправу, щоб було охайно, каліграфічно, без помилок? Що воно дало? Тотальне знеохочення, плачі та спротив у дітей і мотки зіпсованих нервів у вас. Наші діти — не ми. Наш перфекціонізм — наша проблема, а не їхня. Є речі, які не мають значення, на противагу до тих, які справді важливі. Важливим у цьому випадку є навчити дитину, що вона має обов’язок виконати домашнє завдання, зробити все найкраще, як лиш вона може, і що в разі чого ви поруч і готові допомогти.
Війна за вигляд кожної букви не має сенсу. А навчитися писати без помилок можна виправляючи їх, а не переписуючи слова знову і знову. Зрештою, помилятися теж треба вміти, а добрі стосунки з дітьми важливіші за каліграфію.
Нетерплячість
Коли вдома є школяр, або й декілька, це означає, що треба брати до уваги їхній темперамент, утомлюваність, зважати на індивідуальні особливості характеру та особисті зацікавлення. Той графік і ритм життя, який пасує одним дітям, зовсім не годиться для інших. І це зовсім не означає, що одні кращі, а інші гірші. Просто всі діти різні й тільки батьки у всіх однаково нетерплячі, бо хочуть, щоб усе було так, як вони собі запланували, і за графіком менеджерів найвищої ланки у великих корпораціях.
Ми, дорослі, які перенасичуємо кожний день життя наших дітей масою додаткових занять, гуртків і репетиторів, стаємо злодіями, що вкрали їхнє безтурботне дитинство. Чому? Ми занадто нетерплячі, адже вже один раз втратили шанс стати балериною, відомим піаністом і заслуженим майстром спорту з червоним дипломом із ядерної фізики, тому зараз немає часу на нічогонероблення. Треба поспішати — «ми» маємо все це встигнути і плюс успішну кар’єру в ІТ, бо це тепер на топі. От тільки чи саме цього хочуть наші діти? Чи все із нашого списку їм потрібно? Чи не забагато їм цього нашого «ми»?
*
Який із цього всього можна зробити висновок? Розвивайте в дітях їхні таланти, а не ваші. Допомагайте реалізовувати їхні прагнення, а не свої амбіції. Підтримуйте, допомагайте, скеровуйте, але не намагайтеся змусити ваших дітей жити не своїм життям. Не живіть їхнім. Дайте можливість дітям мати власні здобутки.
Все починається від «ми погамцяли» і завершується «ми вступили», а де в усьому цьому роль і старання вашої дитини? Навчіть дитину виправляти помилки, не боятися помилятися, програвати з гідністю, достойно перемагати, радіти кожному найменшому досягненню і не впадати в розпач через невдачі. Але спершу навчіться цього самі. Не перетворюйте виконання домашніх завдань на муштру в казармі. Будьте вимогливі, але не жорстокі. Дозвольте собі бути просто люблячими батьками, а не коучами тренінгів з успішності. Навчання у школі не мусить мати присмак пекла. Це всього лиш чистилище (жартую-жартую)…
фінансово.
Щиро дякуємо!
