Ватикан

Папа назвав імена 13 нових кардиналів

02 Вересня 2019, 11:10 2588

Зустрічаючись із римлянами і паломниками в неділю, 1 вересня 2019р., на молитві «Ангел Господній», Папа Франциск повідомив, що введе до Колегії кардиналів нових членів.

Він сказав: «Дорогі брати й сестри, 5 жовтня я проведу консисторій з нагоди введення в сан 10 нових кардиналів. Їхнє походження виражає місійне покликання Церкви, яка не перестає звіщати милосердну любов Бога до всіх людей на землі.

Молімося за нових кардиналів, щоб, утверджуючись у єдності з Христом, вони допомагали мені в моєму служінні Єпископа Рима для блага всього святого вірного Божого люду», — закликав Папа Франциск.

Святіший Отець має намір піднести до кардинальської гідності загалом 13 ієрархів, із них 10 чинних і 3 емеритів. Після цих номінацій Колегія кардиналів налічуватиме 228 членів, серед них буде 128 електорів — кардиналів з правом участі в майбутньому конклаві. У гроні відзначених є троє високопосадовців Римської курії та семеро ординаріїв з Африки, Америки, Азії та Європи. Троє кардиналів старших за 80 років будуть відзначені «за особливі заслуги для Церкви».

 

Куріальні кардинали

 

 

1.Іспанець Міґель Анхель Аюзо Ґішот, голова Папської ради в справах міжрелігійного діалогу.

Народився 17 червня 1952р. в Севільї. 1980 року склав довічні обіти у місійному згромадженні отців-комбоніанців, 20 вересня 1982 р. був висвячений і 20 років душпастирював у Єгипті й Судані. Ліценціат Папського інституту арабських студій та ісламістики, доктор догматичної теології Університету Гранади. З 1989 р. викладав ісламологію, спочатку в Хартумі, потім у Каїрі, зрештою в Папському інституті арабських студій та ісламістики, ректором якого був у 2002-2012 роках.

30 червня 2012р. Бенедикт XVI призначив його секретарем Папської ради у справах міжрелігійного діалогу, а 26 січня 2016 р. Франциск призначив його титулярним єпископом Луперчіани і 19 березня того ж року висвятив на єпископа. В травні ц.р. Аюзо Гішот став головою цієї Ради.

 

 

2.Португалець Жозе Толентіно Мендонса, Архівіст і Бібліотекар Святої Римської Церкви.

Народився в Мачіко на Мадейрі 15 грудня 1965 р. Свячення пресвітерату прийняв 28 липня 1990 р. як священник дієцезії Фунчаль (Мадейра). 1989 року захистив ліценціат із теології, через три роки — біблійний ліценціат у Папському Біблійному інституті в Римі, 2004 року — докторат із біблійної теології в Португальському католицькому університеті (Лісабон).

Від 2011 р. — консультор Папської ради в справах культури.

 

 

3.Канадець Майкл Черни SJ, заступник секретаря Відділу в справах мігрантів Дикастерію служіння цілісному людському розвиткові.

Народився в Чехословаччині 1946 р., 1963 р. вступив до Товариства Ісусового в Канаді, де через 10 років був висвячений на священника тамтешньої провінції єзуїтів. 1978 року захистив докторат з інтердисциплінарних студій у Чиказькому університеті. 1979 року заснував у Торонто Єзуїтський центр у справах віри і суспільної справедливості, яким керував до 1989 року, коли в Сан-Сальвадорі було вбито 6 єзуїтів, які працювали в Університеті Центральної Америки. Був переведений туди і 1991 року став проректором цього закладу і директором місцевого Інституту прав людини.

В 1992-2002 рр. був секретарем з питань соціальної справедливості в Генеральній курії Товариства Ісусового в Римі, потім працював в Африці, заснувавши та очоливши осередок боротьби зі СНІДом. Від 2005 року — викладач у Коледжі Гекіма Католицького університету Східної Африки (Найробі), співпрацює з Конференцією єпископату Кенії. 2010 року став консультантом Папської ради «Iustitia et Pax».

Серед новоіменованих кардиналів о.Майкл Черни — єдиний не-єпископ.

 

 

4.Індонезієць  Іґнатіус Сугарійо Гарджоатмоджо, архієпископ Джакарти.

Народився 9 липня 1950 року в Сіднеї. Священство прийняв 26 січня 1976 року.

21 квітня 1997 р. папа Йоан Павло ІІ призначив його архієпископом Семаранга, 2 січня 2006 р. став додатково військовим ординарієм Індонезії, а 25 липня 2009 р. — коад’ютором (єпископом із правом спадкоємства) архідієцезії Джакарти. Очолив її 28 червня 2010 року. Від 2012 року очолює Конференцію єпископату Індонезії.

 

 

5.Кубинець Хуан де ла Карідад Ґарсіа Родріґес, архієпископ Гавани.

Народився в Камаґуеї 11 липня 1948 р. Навчався у Вищій духовній семінарії в Гавані, священицькі свячення прийняв 25 січня 1972р. Через кілька років душпастирської праці св.Йоан Павло ІІ призначив його 15 березня 1997 р. єпископом-помічником його рідної дієцезії Камаґуей (свячення — 7 червня того ж року), а через 10 років, 10 червня 2002, став її ординарієм.

26 квітня 2016 р. Папа Франциск призначив його архієпископом Сан Крістобаль де ла Абана (Гавани).

 

 

6.Конголезець Фрідолін Амбонґо Бесунґу OFM Cap, архієпископ Кіншаси.

Народився 24 січня 1960 р. в Бото, дієцезія Молеґбе (на півночі Конго). 1981 року склав перші чернечі обітниці в Ордені Братів Менших Капуцинів, а довічні — 1987 рокую Після фіолосфсько-теологічного навчання прийняв священницькі свячення 14 січня 1988 року. Канонічний Захистив ліценціат із моральної теології в Альфонсіанській академії в Римі. Після свячень два роки працював як душпастир, потім став викладачем моральної теології в Католицькому університеті Кіншаси. Був настоятелем конголезької віце-провінції капуцинів, настоятелем Ради вищих орденських настоятелів Конго.

22 листопада 2004 р. Йоан Павло ІІ призначив його єпископом Бокунґу-Ікела (сакра — 6 березня 2005), звідки 12 листопада 2016 р. Франциск переніс його на посаду архієпископа-митрополита Мбандака-Бікоро. 6-го лютого 2018 р. Папа Франциск призначив його коад’ютором Кіншаси, повноправним главою якої він став 1 листопада того ж року.

 

 

7.Люксембуржець Жан-Клод Оллеріш SI, архієпископ Люксембурга.

Народився 9 серпня 1958 р. в Діфферданґе (Люксембург). Теологію вивчав у Римі, до Товариства Ісусового вступив 1981 року. Після новіціату в Намюрі (Бельгія) і двох роках душпастирства у своїй рідній країні продовжив теологічну освіту в 1985-1989рр. у Токіо та Франкфурта-на-Майні. 21 квітня 1990 р. прийняв священницькі свячення, після чого вивчав германістику в Мюнхені. 1994р. став викладачем німецької та французької мов і європейських студій в університеті Софія в Токіо (його провадять єзуїти), потім служив у німецькій парафії в Японії.

12 липня 2011 р. Бенедикт XVI призначив його архієпископом для католиків-традиціоналістів Люксембурга (сакра — 16 жовтня того ж року). Від 2014р. очолює Конференцію європейських комісії «Iustistia et Pax», а від 2017 керує Комісією у справах молоді в Раді єпископських конференцій Європи (CCEE). Від 8 березня 2018р. головує в Комісії єпископатів європейської спільноти (COMECE).

 

 

8.Гватемалець Альваро Леонель Рамаззіні Імері, ординарій Уеуетенанґо.

Народився 16 липня 1947р. в місті Гватемала, священство прийняв 27 червня 1971р. В Папському Григоріанському університеті захистив докторат із канонічного права. Повернувшись у Гватемалу, був викладачем і ректором Вищої духовної семінарії в столиці і настоятелем однієї з місцевих парафій.

15 грудня 1988 р. Йоан Павло ІІ призначив його єпископом дієцезії Сан Маркос та сообисто уділив йому єпископську сакру 6 січня наступного року в Римі. 14 травня 2012р. папа Бенедикт XVI переніс його на столицю єпископа Уеуетенанґо, і там його застала звістка про кардинальську номінацію.

Кардинал-номінант відомий своєю соціальною активністю, діяльністю на благо вбогих, захисту прав людини, зокрема тубільних народів, які в Гватемалі становлять більшість населення. За цю активність йому не раз загрожували смертю, але також і нагороджували на національному та міжнародному рівнях. Зокрема, 2011р. він отримав відзнаку миру та свободи «Pacem in Terris».

 

 

9.Італієць Маттео Марія Дзуппі, архієпископ Болоньї.

Народився 11 жовтня 1955р. в Римі. По материнській лінії — родич куріального кардинала Карло Конфалоньєрі (1893-1986), колишнього декана Колегії кардиналів. Священницькі свячення прийняв 9 травня 1981р., після чого працював у своєму рідному місті й на передмістях. Від 2000р. — церковний асистент римської Спільноти св.Егідія. 1990 року разом з її членами брав участь у мирних переговорах у Мозамбіку, які завершилися підписанням 4 жовтня 1992р. угоди, яка завершила багатодесятирічний конфлікт у цій країні.

31 січня 2012 р. Бенедикт XVI призначив його єпископом-помічником у Римі (сакра — 14 квітня того ж року в базиліці св.Йоана на Латерані). Звідти Франциск переніс його на архієпископську столиці в Болоньї.

Це один із відносно молодих ієрархів, які іноді служать Тридентську Месу.

 

 

10.Іспанець Крістобаль Лопес Ромеро SDB, архієпископ Рабата.

Народився 19 травня 1952р. в місті Велес-Рубіо в Андалузії. Ще як був малою дитиною, сім’я перебралася до Каталонії, де він у Бадалоні розпочав навчання у салезіянській школі, після чого вступив до цього згромадження, в якому 19 травня 1979 р. прийняв священницькі свячення. Окрім теології, вивчав журналістику. 1984р. виїхав на місії до Парагваю, де провів 18 років, зокрема у 1994-2000 роках був там провінціалом салезіанців. Виконував шерег обов’язків у місцевій Церкві. В 2003-2010 роках працював у Марокко, в осередках свого згромадження у Кенітрі й Рабаті, після чого знов опинився в Південній Америці, цього разу в Болівії. Там у 2011-2014рр. був провінціалом салезіанців, потім повернувся до Іспанії, де очолив одну з провінцій у 2014-2017ррю

29 грудня 2017р. Папа Франциск, використовуючи його знання Марокко, призначив його архієпископом Рабата.

 

Кардинала-неелектори

 

 

1.Англієць Майкл Луїс Фіцджеральд, вислужений дипломат.

Народвся 17 серпня 1937р поблизу Бірмінгема. З дитинства прагнучи стати місіонером, вступив до Згромадження африканських місій (т.зв. «білих отців»), де 3 лютого 1961р. прийняв священницькі свячення. Закінчив сходознавство (арабська мова й література) в Римі й Тунісі. Час його перебування в Римі збігся з ІІ Ватиканським Собором, під час якого він мав нагоду слухати лекції провідних теологів. Як місіонер і викладач, провів чимало років у 1970-х в Африці (Уганда, Судан), був консультором у тодішньому Секретаріаті у справах нехристиян — нинішньої Папської ради у справах міжрелігійного діалогу. В січні 1987р. Йоан Павло ІІ призначив його секретарем цієї Ради, а 16 грудня 1991 підніс до єпископської гідності, особисто уділивши йому сакру 6 січня 1992р.

1 жовтня 2002р. Майкл Фітцджеральд став головою Ради, приймаючи титул архієпископа. 15 лютого 2006р. Бенедикт XVI вислав його як нунція до Єгипту і делегата при Арабській Лізі. Цю посаду архієпископ обіймав до жовтня 2012р., після чого оселився у Домі свого згромадження в Єрусалимі.

 

 

2.Литовець Сіґітас Тамкевічюс SI, архієпископ-сеньйор Каунаса.

Народився 7 листопада 1938р. в Гудонісі. Закінчивши єдину на той час духовну семінарію в Каунасі, прийняв 18 квітня 1962р. священницькі свячення, після чого до 1969р. працював у західній частині країни (тодішньої радянської республіки). 1968р. таємно вступив до забороненого тоді на території СРСР Товариства Єзуїтів. Долучався до діяльності за релігійну свободу в Литві та за звільнення від радянської окупації, за що йому на рік (до 1970) заборонили священницьке служіння й він мусив працювати як простий робітник.

1972 року був одним з ініціаторів і першим головним редактором «Хронік Католицької Церкви в Литві». 1975 року став настоятелем у Кибартаї. В листопаді 1978-го став співзасновником Католицького комітету захисту прав віруючих, за що 1983 року його засудили до 6 років таборів і 4 роки заслання. Свободу отримав 1989 року й через рік став ректором Каунаської семінарії.

8 травня 1991 р. Йоан Павло ІІ призначив його єпископом-помічником Каунаської архідієцезії (свячення відбулися через 11 днів). 4-го травня 1996р. папа іменував його архієпископом Каунаським.

У 1999-2002 та 2005-2014 роках архієпископ Тамкевічюс очолював Конференцію єпископату Литви. На пенсію вийшов 11 липня 2015р.

 

 

3.Італієць Еудженіо Даль Корсо PSDP, єпископ-сеньйор Бенґуели (Ангола).

Народився 16 травня 1939рю в Лаго ді Вальпантена ді Ґреццана, поблизу Верони. Свячення прийняв 17 липня 1963р. у Згромадженні Убогих Слуг Божого Провидіння. Продовжив навчання в Римі, працював у Вероні й Неаполі. 1975р. розпочав душпастирське служіння в Аргентині, а після 11 років праці там перебрався до Анголи, де в стоилці, Луанді, служив найбіднішим.

15 грудня 1995 р. св.Йоан Павло ІІ призначив його єпископом-коад’ютором Саурімо (сакра — 3 березня 1996), а рівно через місяць він прийняв правління у цій дієцезії як ординарій. Звідти Бенедикт XVI переніс його 18 о=лютого  2008р. на єпископа Бенґуели, де він служив до 26 березня 2018 року.

Vatican News, КАІ

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity