Як поводитись у храмі?

Інколи можна почути таку думку: «Я не йду до храму, бо не знаю, як там поводитися».

Як людина може виправити цю ситуацію? Найперше, вона має захотіти навчитися, тобто виявити бажання дізнатися певні речі.

Звідки може дізнатися? Хто повинен навчити, пояснити, виправити? Звісно — священник, який покликаний навчати, зокрема й правил поведінки у храмі.

Тому зараз я старатимуся написати деякі правила гідної поведінки у храмі, хоча розумію, що відповідь не буде вичерпною. Найперше тому, що неможливо описати всі ситуації, які можуть трапитися, а по-друге, тому, що кожен храм, місто чи село має свої особливості — які інколи варто би змінити, прислухавшись до вчення Церкви.

Але є одне «але»… Не так все легко, як воно здається. Треба доброї волі людини, треба просто «захотіти». Певні правила є загальними, а деякі стосуватимуться нашого монастирського храму святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях); проте, думаю, вони можуть бути застосовані у будь-якому храмі, який ви, дорогі читачі, відвідуєте. Дотримання оцих правил допоможе кожному з вас комфортніше почуватися у Божому храмі й не заважати іншим.

Не боятися зайти до храму

Коли ми проходимо повз якийсь храм, ніколи не треба боятися зайти. Зайти до храму — справа благородна. Ніколи храм не треба обминати. Є п’ять хвилин вільних — варто зайти і помолитися. Цей час ніколи не буде втрачений. Страх «не знати, як поводитися» і «що робити» треба перебороти, знаючи, що Господь дивиться на серце і намір людини, яка заходить до храму, — хоча, звісно, треба дотримуватися певних правил.

Що треба зробити перед тим, як увійти до храму?

Пам’ятайте, що ви заходите до дому Господа Бога, тому треба робити це з  побожністю. Відкладіть ваші справи «на потім». Якщо у вас в роті жуйка, її треба забрати; якщо ви щось не встигли з’їсти — зачекайте, доїжте і тоді входьте; не тримайте рук у кишенях.

Якщо з вами тваринка (наприклад, собака чи кіт) — подбайте, щоб вони не увійшли з вами до храму, тобто знайдіть для них місце (а якщо свідомо йдете до церкви, то найкраще їх не брати).

Подбайте, щоб ваше взуття було чистим, бо храм потім хтось повинен прибирати; підбори на жіночому взутті своїм звуком не повинні розсіювати увагу інших.

Не забудьте вимкнути телефон або принаймні поставте його на беззвучний режим. А навіть якщо ви забули його вимкнути, ніколи не дозвольте собі розмовляти у церкві — це невиховано і може розсіювати не лише вашу увагу, але також увагу інших людей. При вході до храму є великі знаки заборони розмовляти по телефону. Але також у часі богослужіння й на подвір’ї храму, де моляться люди, не розмовляємо по телефону. Це правило включає заборону писати в часі богослужіння СМС та переглядати інтернет.

Якщо ви занадто відверто одягнені — подбайте про те, щоб достатньо прикрити своє тіло. Моду треба вміло поєднувати зі скромністю і пристойністю: плечі, ноги та груди мають бути прикриті; це належить до культури одягу. Східна традиція вважає, що заміжнім жінкам треба мати прикриту голову; чоловіки й хлопці повинні зняти головні убори при вході до храму.

Якщо інші вірні виходять із храму, дозвольте їм спершу вийти, а тоді заходьте ви.

Якщо так сталося, що ви запізнилися, — не старайтеся проходити до переду храму, щоб не відволікати увагу вірних на молитві; але також не залишайтеся у притворі, на проході чи на вулиці, але спокійно входьте до храму. Прохід завжди треба залишати вільним.

Подумайте, чи ви в мирі зі всіма людьми? Це необхідна умова, щоб стати перед Богом; якщо Ви готові — то сміливо заходьте!

Як треба поводитися у храмі?

При вході до храму чинимо знак святого хреста і поклін.

Наближаємося до тетраподу (це стіл у центрі храму в передній його частині) і цілуємо ікону та хрест, що є на ньому; жінки нехай подбають, щоби не малювати губи помадою, яка би потім залишалася на іконах та розп’ятті; не цілуємо обличчя Ісуса, Богородиці чи святих на іконах.

Якщо ви зібралися відвідати богослужіння — старайтеся не запізнюватися. Розраховуйте час на дорогу і прийдіть так, щоб ви ще змогли приватно помолитися перед Святою Літургією. Так само, як ми не дозволяємо собі запізнюватися на автобус чи на поїзд, не дозвольмо собі й приходити із запізненням на богослужіння.

Якщо ми маємо бажання «дати на Службу Божу», тобто записати намірення «за здоров’я» чи «за померлих», то відходимо до столика у правому кутку спереду храму, на якому є ручки і відповідні папірці; вашу пожертву опускаєте в скриньку «Пожертви», а листочок залишаєте на столику; хлопці-служки чи брати ці листочки подадуть священнику в часі відправи. Ваша фінансова пожертва є добровільною і таємною, вона скерована на потреби священника; чинячи милостиню, ви віддячуєте священнику за його служіння і підтримуєте його діяльність. Приписів щодо кількості пожертви на святу Літургію чи за уділені святі Таїнства Хрещення і Подружжя, або за похорон, у нашому храмі також немає, все залежить від бажання віддячити і щедрості вашого серця — і, звісно, від вашої фінансової спроможності. Однак важливо плекати в собі дух «жертовності» перед Господом і для церковних потреб.

Старайтеся мати з собою молитовник. Його ви можете взяти для користування у нашому храмі; беріть активну участь, співаючи та молячись уголос (Святу Літургію, спільну вервицю); коли дяк оголошує сторінки змінних частин Святої Літургії чи пісень — відповідно і ви старайтеся йому допомагати співом; однак важливо прислухатися до інших, щоби не кричати, а співати спільно з іншими вірними.

Не дозволено в часі відправи повторювати слова, які належить промовляти священнику.

В часі відправи Святої Літургії не можна молитись приватні молитви (вервиці, дев’ятниці та інші), бо Літургія — це найцінніша і найбільш гідна молитва. Такі молитви можна молитися у будь-який інший час — у храмі чи вдома.

Хто не може довго стояти, нехай знайде собі місце, щоб сісти, не переймаючись тим, «що про мене подумають», бо у храмі кожен повинен  думати тільки за себе.

По обидві сторони в храмі є можливість засвітити свічки «за здоров’я» і «за померлих»; це також треба робити перед відправою Святої Літургії, а не під час неї; добровільну пожертву за свічку опускаємо у скриньку.

Знак святого хреста чинимо на тих частинах відправ, коли згадуються імена Пресвятої Тройці, на «Мир всім» та в інших передбачених випадках. Чинимо знак хреста з великою пошаною, торкаючись трьома пальцями чола, грудей, правого і лівого рамена; але важливо тут не поспішати й не махати руками перед собою, а справді доторкатися згаданих частин тіла.

У храмі не роззираємося по людях і по храмі; увага має бути скерована до Ісуса і до Богородиці, на іконостас.

А щодо місця у храмі?

Зайшовши до храму і поцілувавши ікону на тетраподі, зупиняємося на вільному місці у храмі, де забажаємо; у храмі немає чийогось приватного місця, тому кожна людина вільна вибирати місце для молитви, де хоче; навіть якщо хтось зайняв місце, до якого я звик (звикла), не дозвольмо собі цю людину турбувати й казати «то моє місце». Шануймо одні одних і будьмо взаємно ввічливими. Добре було б, щоби люди, які приходять раніше, займали перші місця, а відтак інші до кінця храму.

Не дозволено у храмі «займати» місця, як у кінотеатрі чи клубі для когось; не дозвольте собі когось посунути з місця, мовляв «тут зайнято»: це вкрай негарно!

Не вільно ходити по храмі з одного місця на інше, щоб не розсіювати уваги інших.

Не ставайте близько сповідальниці, даючи таким чином, можливість іншим вільно посповідатися; не звертайте ніколи свій погляд на сповідальницю — хто й коли пішов до святої сповіді: це не ваша справа.

Щодо розмов

У храмі негарно розмовляти між собою; не спонукайте інших це робити, коментуючи чи розпитуючи; якщо вам щось не зрозуміло, то після відправи підійдіть до священника і запитайте його.

Щоби не втрапляти у спокусу розмов — варто носити з собою молитовник і, навіть знаючи відправу напам’ять, слідкувати за книжечкою і співати.

При вході до храму вітаємося тільки з Ісусом — поклоном і цілуванням ікони, а по відправі, виходячи з храму, не спішімо додому, а приділімо час нашим ближнім, вітаймося і спілкуймося.

Щодо дітей у храмі

Маючи з собою дитину, старайтеся подбати, щоб вона не заважала іншим молитися. Дитину треба тримати біля себе і, коли капризує, взяти її на руки і прогулятися вкінці храму чи на вулиці, або навіть зійти в ораторій, де також можна слухати відправу; не переймайтеся, як вам щось не вдасться. Однак варто навчати дітей, що храм — то не місце ігор, але місце молитви.

Зверніть увагу, що на дитячому ігровому майданчику (на гойдалках і на батуті) не можна бавитися ані перебувати в часі богослужінь. Поважайте це правило і всіх тих, хто має дітей: ваша дитина має такі самі права як і інші діти. Навчіть ваших дітей шанувати спільне майно, не нищити його і не смітити.

Щодо проповіді

Старайтеся уважно вислухати читання Апостола, Євангеліє і проповідь. Читання Апостола слухаємо сидячи, а читання Святого Євангелія слухаємо стоячи, бо ж у цей час священник каже: «Премудрість, прості (тобто стоячи, випроставшись) вислухаймо Святого Євангелія». В час проповіді вірні можуть сидіти, тому заздалегідь займіть собі зручне місце. Добре би було, щоб ми бачили священника, який проповідує, і так могли краще засвоїти науку.

Ввечері перевірте себе, чи запам’ятали, який уривок зі Святого Письма був прочитаний і про що говорив священник.

Як потрібно поводитися в часі Причастя?

Коли настає час Святого Причастя і священик виголосив слова: «Зі страхом Божим і вірою приступіть» — заздалегідь робимо на собі знак святого хреста і, склавши руки хрестоподібно на грудях, підходимо до священника з чашею. Можемо назвати своє ім’я.

Широко відкриваємо уста та відхиляємо голову назад, при цьому не заплющуючи очей, щоб не похитнутися і щоб священник не упустив Святих Тайн.

Уста можемо закривати після того, коли священник забере ложечку з уст; ложечку в жодному разі не можна облизувати; Святі Тайни потрібно споживати відразу після прийняття.

Якщо є потреба, можна скористатися рушничком, що його тримає священик, і витерти уста. Не можна торкатися чаші руками і цілувати руку священника.

До і після Причастя не цілуємо ікон на тетраподі; це робимо, коли входимо чи виходимо з храму.

Після того, як ми запричастилися, відходимо і відчитуємо подячні молитви або співаємо зі всіма; не дозвольмо собі розмовляти з іншими, в той час, коли інші приймають Причастя.

Євхаристійний піст (стриманість від їжі і напоїв), приписаний Церквою, становить 1 годину до богослужіння. Вода і ліки посту не ламають.

Після відправи

Старайтеся вислухати оголошення, які дає священик, тому що вони можуть бути насправді дуже важливими.

Старайтеся знайти кілька хвилин на приватну молитву і подяку Богові.

Вийшовши з храму, старайтеся знайти час на спілкування з іншими парафіянами, бо ви ж є членом парафіяльної спільноти і виділений вами час для спілкування з ближніми — це вияв поваги до ближніх і, звісно, ознака доброго виховання.

Запропонуйте вашу допомогу

Якщо можете, запропонуйте священникові допомогу: прибрати храм, замінити квіти, попрати церковні речі (скатертини, рушнички, літургійний одяг) та інше, як вам підкаже серце.

Підтримуйте ініціативи священника щодо пасторальної діяльності на парафії (катехизацій, паломництв, таборів).

Ви також можете пожертвувати гроші на олію для свічок, на вино і просфори на Святу Літургію та інші церковні речі для храму.

Якщо маєте бажання щось придбати до храму, обов’язково порадьтеся зі священником; у жодному разі не купуйте «на свій смак» речей до храму.

На завершення

Якщо побачите нову людину в храмі, яка не знає, як повестися, — підійдіть до неї і тихо запитайте, чи їй потрібна допомога. Зробіть усе, щоб та людина мала бажання до нас повернутися, переконавшись, що наші парафіяни уважні одні до одних і готові допомогти.

Добре би було, як би ви мали записаний телефон священника і в разі якоїсь потреби чи запитання зателефонували про те, що вам не зрозуміле.

Якщо ви маєте якісь труднощі зі здоров’ям — подбайте, щоб мати при собі відповідні ліки; коли вам стає погано, обов’язково попросіть допомогу у ближнього, попийте води, вона стоїть у двох місцях у храмі. Щодо будь-якої їжі — то у храмі не споживаємо.

У справі уділення Святих Таїнств інформацію можете отримати у самому храмі: щодо шлюбу, треба звернутися принаймні за три місяці до дати одруження, щоби приготувати все необхідне; щодо хрещення порадьтеся спочатку зі священником, узгодьте годину, а потім домовляйтеся з кумами і замовляйте бенкетну залу; щодо похоронів — старайтеся в усьому прислухатися до порад священника, щоби уникнути забобонів, противних і образливих християнській вірі.