З обранням папи Лева XIV, який належить до ордену августинців, буде корисно звернутися до глибокої спадщини святого Августина, одного з найвпливовіших мислителів Церкви.
Життя і праці Августина пропонують глибоке розуміння природи прощення, пам’яті й особистості — концепцій, які глибоко резонують з місією Папи, що ґрунтується на його спадщині.
Розсіяне «я» і заклик до єдності
В основі думки Августина лежить вражаюче розуміння природи людського «я». У «Сповіді» Августин розмірковує над фрагментованою природою своєї душі, описуючи себе «розсіяним серед часів», які він не може зрозуміти, і над спробами зібрати свої розрізнені бажання і думки в одне ціле. Цей внутрішній безлад — не просто побічний продукт гріха, а особливість самого людського стану: наслідок існування у часі та постійного руху до небуття.
Концепція Августина про «я» як водночас епізодичне («я», що змінюється з часом) і постійне («я», яке ми можемо розпізнати у своїх спогадах, навіть якщо ми вже «не та» людина) відображає цю напруженість, припускаючи, що справжнє «я» — це не просто сукупність минулих спогадів, а глибше, стійке ядро, яке залишається навіть тоді, коли все інше змінюється і, зрештою, зникає.
Це розсіяне «я» знаходить єдність у тому, що Августин називає continentia — у своєрідному духовному стримуванні, яке збирає розсіяні шматочки «я» в єдине, інтегроване ціле. Цей рух до єдності є водночас внутрішньою та висхідною подорожжю, що відображає відомий рядок Августина зі «Сповіді»: «Глибше, ніж моє найглибше “я”» («interior intimo meo»).
Прощення як радикальне «зараз»
У духовному баченні Августина центральною є ідея прощення як трансформаційного, теперішнього моменту — «прямо зараз», яке перериває монотонну послідовність «одного за іншим», cras et cras. Таке розуміння прощення виходить за рамки простого відпущення гріхів і включає глибоке, екзистенційне переосмислення себе, раптове збирання розсіяних частин в єдине ціле. Йдеться не просто про стирання минулих гріхів, а про становлення «новим творінням» — собою, звільненим від ланцюгів минулих провин.
Це ясно відображає відома сцена навернення Августина. У момент інтенсивного внутрішнього конфлікту Августин описує відчуття, ніби він зв’язаний ланцюгами і не може звільнитися, доки благодать навернення не дозволить йому випростатися (factus erector) і прийняти нове, цілісне «я». Це відродження, це радикальне «зараз» є центральним аспектом августинівського розуміння прощення. Так, це акт божественної благодаті, але також акт самоприйняття — повернення свого справжнього «я», часто прихованого під шарами звички й пам’яті.
Пам’ять, ідентичність і прощення
Для Августина пам’ять — це потужний, але двосічний дар. Вона є одночасно джерелом нашої ідентичності та місцем нашої найглибшої внутрішньої боротьби. Хоча пам’ять дозволяє нам згадувати й інтегрувати минулий досвід, вона також стикається з межами нашого розуміння і постійними тінями минулих гріхів. Цей парадокс — центр концепції Августина про індивідуальність, де епізодичні та постійні аспекти особистості постійно перебувають у діалозі.
Папа Лев XIV, спираючись на цю багату августинську спадщину, може наголосити на важливості пам’яті не лише про наші гріхи, але й про божественну благодать, яка постійно закликає нас до оновлення і перетворення. У світі, що визначається розколами і відволіканням, ця зосередженість на єдності, витримці й радикальному прощенні може мати глибокий вплив на його понтифікат.
Виклик августинського понтифікату
Оскільки Церква стоїть на роздоріжжі у розколотому світі, перед папою-августинцем стоїть унікальний виклик закликати вірних до глибшого, більш цілісного життя. Це означає заохочення такої форми духовної єдності, яка виходить за рамки простої інституційної реформи і торкається самої душі Церкви. Папа Лев XIV, як і його тезка, ймовірно, спиратиметься на цю потужну спадщину, щоби нагадати нам: справжня реформа починається всередині, у часто не видимій оку роботі особистого навернення і примирення.
Августин писав: «Неспокійне наше серце, доки не спочине в Тобі». Цей неспокій, це постійне прагнення до єдності — виклик, з яким Церква має зіткнутися знову у кожному поколінні, і на який папа-августинець має унікальну можливість відповісти.
фінансово.
Щиро дякуємо!
