Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХVІІ Звичайного тижня, рік І
Слово Господнє надійшло до Йони, сина Амітая: «Встань, іди в Ніневію, оте велике місто, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло піднялося до Мого обличчя». Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від обличчя Господа. Зійшов він до Яффи, знайшов корабель, що плив у Таршіш, заплатив за переправу й спустився на нього, щоб відплисти з ними у Таршіш, далеко від обличчя Господа. Але Господь кинув на море великий вітер, і на морі знялася страшна буря, тож корабель ось-ось мав уже розбитись. Злякались моряки і закричали кожен до свого бога, а щоб облегшити корабель, викинули вантаж, що був на ньому, в море. Йона ж зійшов у самий низ судна, ліг і заснув глибоко.
І підійшов до нього головний над моряками та й каже: «Чого спиш? Вставай, візви до твого Бога, може подумає про нас Бог і ми не загинемо». І говорили один до одного: «Ідім, киньмо жереб, щоб дізнатись, через кого сталось нам це лихо». Кинули вони жереб і жереб упав на Йону.
І кажуть вони до нього: «Скажи нам, через кого сталось нам це лихо? Яке твоє зайняття? Звідки ти йдеш, який твій край, з якого ти народу?»
Він відповів їм: «Я – єврей і з трепетом почитаю Господа небес, який сотворив море й сушу».
Злякались люди вельми й сказали до нього: «Що це ти зробив?» – довідались бо, що він утікав від обличчя Господа, бо він їм признався. Далі його спитали: «Що нам з тобою чинити, щоб море, яке на нас розлютилось, утихло?» Море бо дедалі більше піднімалось і бушувало.
Він відповів їм: «Візьміть і киньте мене в море, й море перестане проти вас бушувати, бо я знаю, що то через мене прийшла на вас оця велика буря». І заходились люди веслувати до берега, та не могли, бо море дедалі більше піднімалось і проти них бушувало.
Тоді вони закликали до Господа й сказали: «О Господи, не дай, щоб ми загинули за душу цього чоловіка, й не допусти, щоб на нас упала кров невинна, бо Ти, о Господи, вчинив, як Тобі було завгодно». Взяли вони Йону та й кинули в море, і море перестало бушувати.
Люди вельми налякались Господа й принесли Господу жертву та обреклись обітом.
І призначив Господь велику рибу, щоб вона проковтнула Йону. І пробув Йона в нутрі риби три дні й три ночі. І Господь повелів рибі, й вона вивергнула Йону на сушу.
Йон 1,1 — 2,1.11
Якось прийнято говорити добре про пророків, але коли читаєш історію пророка Йони, то закрадається сумнів. Бог йому каже: «Встань, іди в Ніневію», а у відповідь: «Та Йона встав, щоб утікати в Таршіш, далеко від обличчя Господа».
І з цього моменту Йона «падає» дедалі нижче: «Зійшов він до Яффи… спустився на нього (корабель)… зійшов у самий низ судна…» Ще нижче — нутро риби, яка плаває в глибинах моря.
Ох, який недобрий пророк! А я кращий?.. Іноді вигідніше сховати свою віру, щоб інші не знали. Бо тоді треба буде поводитись інакше! Може, хай хтось інший це робить?
Вмію говорити іншим про Бога і скеровувати їх на добру дорогу? Чи не ховаюся? Чи так само не втікаю від християнського обов’язку проголошення Ісуса Христа? Така втеча стає початком скочування щораз нижче. І може завершитися в темних безоднях. Можливо, бурі, які переживаю, послані Богом для віднайдення моєї місії та себе самого?
Господи Ісусе, прошу Тебе про відвагу у виконанні Твоєї волі. Зміцни мене у свідченні про Тебе!
фінансово.
Щиро дякуємо!
