У межах ХІІ Екуменічного соціального тижня 4 жовтня 2019р. в Українському католицькому університеті відбулася Добра розмова про ціннісні орієнтири сучасної української молоді.
Це була жива дискусія, під час якої учасники обговорили освітні проекти, що формують молодих людей, важливість знання історії для того, щоби стати добрими громадянами, та про військо як школу життя для молодих українців.
Модерував зустріч Зіновій Свереда, доктор соціальної економіки, політолог, економіст. Добра розмова тривала довго й невимушено.
Ось кілька основних тез спікерів.
«Коли ми говоримо про цінності — маємо розуміти, що це щось надзвичайно важливе всередині нас, те, за що ми готові померти, пожертвувати. Нещодавно ми презентували в Києві дослідження цінностей і потреб кримських татар у Криму. Це цінність свободи (як базова цінність для збереження народу і для того, щоб народ почувався достатньо здоровим організмом) і цінність безпеки. На окупованих територіях це питання виживання, морального тиску. В кримських татар тепер є прислів’я “Живи в Криму”. Для нас ще дуже важливе питання ідентичності, збереження мови, релігії, традиції, при тому не закриваючись. Бо закритість може призвести до самоізоляції, тому це величезний виклик, який стоїть і перед кримськими татарами, і перед сотнями проукраїнських мешканців Криму. Зараз на окупованих територіях у людей превалюють цінності безпеки й виживання », — розповів програмний директор Кримського дому Алім Алієв.
Про виховання молоді неформальною освітою розповідає керівник Програми економічного лідерства «Western NIS Enterprise Fund», засновник Української академії лідерства Роман Тичківський.
«Від досвіду, освіти чи виховання людини залежить, як ця людина себе виражає. Я вірю в інституційний системний підхід саме освітніх проектів, які здатні масштабно охоплювати державу. Я вірю в те, що ми робимо з погляду неформальної освіти, як сателіт формальної системи освіти і вкраплюючи якісь елементи у формальну освіту, яка природно змінюється повільніше, ніж неформальна. Ми самі управляємо тим, що робимо, і водночас бачимо, що воно насправді якісно працює. Змінюючи молодь, ми змінюємо їхніх батьків і разом творимо спільноту, яку хочемо бачити на рівні усього суспільства.
Ми маємо працювати масштабніше, повинні розуміти, що Український католицький університет, Українська академія лідерства, Острозька академія, Києво-Могилянська академія, Чорноморський національний університет імені Петра Могили в Миколаєві тощо — це мало. Нас замало, щоби змінити українське суспільство. Досить часто ми не спілкуємося між собою або закриваємося у своєму середовищі. Ми недостатньо активні, щоб охоплювати інші поля діяльності, тому що нас мала би вести місія просвітництва, аби сягати максимально глибоко. Тому ми, як Українська академія лідерства, фокусуємося насамперед на молоді, щоб молодь не виїжджала звідсіля, щоби бачила ті виклики, які є тут, як можливість для реалізації себе. Щоб молоді люди були воїнами — особистостями на шляху до перемоги. Нам, власне, таких людей бракує на стороні добра. Будьмо воїнами, кожен з нас, щоб нести це добро, щоб воно, врешті-решт, перемогло», — закликає Роман Тичківський.
«Історія — це можливість, просто цікавлячись минулим, стати добрими громадянами. Історія дає змогу розуміти реакції людей. Ми завжди пробуємо дати голос тим, хто з якихось причин не говорить, і оформлювати, перепаковувати голоси, які допомагають нам бути сильними, бути українцями», — зазначив про важливість розуміння історичних процесів український журналіст, публіцист, історик, головний редактор проекту «Історична правда» Вахтанг Кіпіані.
Про УКУ, який завжди на піку українських вузів, і про його цінності розповів ректор о.Богдан Прах. «Молоді люди потребують сьогодні лідерів; ми більше потребували авторитетів. Мені здається, сьогодні молодь авторитетів не дуже сприймає, не хоче їх бачити, а хоче бачити лідерів. Мусимо це зрозуміти, щоби вміти з ними комунікувати й передавати наші цінності, ті загальнолюдські, християнські, щоб вони жили в їхніх серцях. До нас приходить молодь із різних куточків України, з різними набутими традиціями та цінностями. Великим викликом для нас є те, що вони до нас прийшли. Коли вже вони в нас, ми маємо свідчити про свої цінності так сильно, щоб вони стали для них авторитетом, як ми це вважаємо, і лідером, як вони це хочуть бачити. Не дай Боже, щоб наші викладачі і ректорат перестали свідчити — наступного дня університет буде порожнім. Ми про це дбаємо, думаємо і за це молимося.
Ми готові, як університет, послужити в різних форматах тим середовищам, які відчувають можливість і потребу долучитися до нашого середовища. Ми уповаємо на те, що інші середовища, які створюються, будуть прагнути об’єднання в пошуках, як формувати нашу молодь. Ми зараз перейшли на інший спосіб співпраці з молоддю, шукаючи контакту й діалогу з їхніми батьками. Можливо, запізно. Тим не менше, це сім’ї, в яких формується щось цінне, важливе.
Те, що ми робимо, — це даємо приклад, що можна по-іншому. В тих умовах, у яких ми є, можна по-іншому. Не треба боятися корупції, вона тільки у голові, більше ніде її немає. Як вийдемо з чистим серцем, то будемо абсолютно чисто жити», — розповідає о. Богдан Прах.
Про цінності як виживання, завдання освіти і значення війська розповів о.Андрій Зелінський.
«Військо має бути школою життя, тому що це потужний масштабний соціальний інститут, через який, за умови формального призову, проходить чисельний сегмент українського населення. Від того, які цінності артикулюються у війську, залежить якість українського суспільства.
Ми завтра забудемо про героїв, якщо не трансформуємо досвід у конкретні механізми. Пам’ять — це більше, ніж панахида, гвоздика і запалена свічка. Пам’ять має стати стратегією особистої та суспільної трансформації. Для цього нам потрібні цінності — артикульовані соціальні механізми.
Коли людина розуміє, навіщо вона робить те, що робить, коли вона бачить ціннісну валентність того, що робить, сенс оберігає її від стресу, від розвитку посттравматичного стресового розладу. Це не лише для війська. Це для країни, для народу, який пережив Майдан і переживає війну. Цінності для нас — це сьогодні питання виживання.
Завдання освіти не лише обмежується функцією надання знань. У державній політиці завдання освіти – це інтерпретація дійсності. Освіта має інтерпретувати, наука має здобувати. Коли освіта починає інтерпретувати, вона пропонує нам спільне колективне ціннісне поле. Це надважливо для подолання будь-яких розладів, асоціальних синдромів.
Людина завжди потребує сенсу для того, щоб подолати будь-який безлад. Для приборкання внутрішнього хаосу потребує ціннісних орієнтирів. Ми потребуємо корекції — чітких ціннісних орієнтирів, механізмів їх артикуляції, ідеалів, які допоможуть нам не втратити нашої людяності», — зазначив військовий капелан, викладач програми «Етика-Політика-Економіка», співзасновник Української академії лідерства о. Андрій Зелінський.
Довідка
Екуменічний соціальний тиждень (ЕСТ) — всеукраїнський суспільний форум, який прагне об’єднати ресурси громади, влади, соціальних організацій, Церков, ЗМІ та освітян навколо вирішення актуальних проблем суспільства, базуючись на загальнолюдських цінностях та Соціальній доктрині Церкви, стимулюючи екуменічний діалог у соціальній сфері.
Марта Більська, пресслужба ХІІ Екуменічного соціального тижня
Фото автора
фінансово.
Щиро дякуємо!
