Польська письменниця Ольга Токарчук отримала Нобелівську премію в галузі літератури, за повість «Бігуни».
Таке повідомлення надіслала Шведська академія наук. Попередній «літературний Нобель» польська література мала 1996 року, лауреаткою стала Віслава Шимборська. Попередні польські імена в цьому шерегу — Чеслав Мілош, Владислав Реймонт і Генрик Сенкевич.
В обґрунтуванні нагороди написано, що «Ольга Токарчук ніколи не сприймає дійсность як щось стабільне або вічне. Вона конструює повісті в напруженні між культурними протилежностями, у зіткненні науки й культури, розуму і шаленства, чоловіка й жінки, дому та відчуження».
Ольга Токарчук народилася 29 січня 1962 р. в Сулехові, потім перебралася з батьками до Кетра, де закінчила загальноосвітній ліцей ім.Ц.К.Норвіда. Вивчала психологію у Варшавському університеті. Під час навчання опікувалась як волонтерка психічно хворими людьми. Після навчання працювала психотерапевткою в консультації психічного здоров’я у Валбжиху. Коли її перші літературні твори здобули популярність, вона полишила професійну працю й після переїзду до Нової Руди зайнялася письменництвом. Нині мешкає у Вроцлаві. Також подеколи живе у Краянах поблизу Нової Руди і Центральних Судетах. Пейзажі й культура цих місцевостей проявляються в кількох її творах.
Ольга Токарчук провадить письменницьку майстерню в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.
Дебютувала 1979 року на шпальтах часопису «Na przełaj», де під псевдонімом «Наташа Бородін» публікувала перші оповідання. Перша її повість вийшла друком у 1993р. Тоді Токарчук видала «Подорож людей Книги», яка отримала нагороду Польського товариства книговидавців. На сьогодні вона авторка 17 книжок, з них 14 повістей, а також фільмових сценаріїв.
Повість «Бігуни» написана 2007 року, була висунута на літературну премію Центральної Європи ANGELUS, наступного року отримала Nike. Це цикл есеїв та дорожніх заміток, об’єднаних одним персонажем. Назву авторка пов’язує з російською сектою XVIII століття, члени якої вважали, що світ це творіння сатани, і коли зупинитися, він матиме до нас доступ. Відповідно, щоби втекти від диявола, потрібно весь час рухатися. За своєю суттю, «Бігуни» це психологія подорожі. На думку авторки, сучасний туризм став способом задовольняти дуже старий, атавістичний, номадичний (кочовий) імпульс. Авторка описує світ сучасних «бігунів», постійних подорожніх, які мають особисті речі в маленьких упаковках: складані зубні щіточки, одноразові капці, мають свої хвороби, пов’язані зі змінами часу, і свою мову — функціоналізовану англійську. Є навіть окрема галузь психології, яка описує таких людей.
Переклад CREDO за: Stacja7, КАІ
фінансово.
Щиро дякуємо!
