Фільм, про який ми розповідали в березні, підійшов до наших країв, що називається, впритул. У Польщі відбулися перші покази. «Unplanned» виявився 4-м у рейтингу переглядів і першим за числом глядачів на сеанс.
У Польщі його показують під патронатом католицького тижневика «Niedziela». Фільм розповідає історію Еббі Джонсон — колишньої директорки абортивної клініки «Planned Parenthood» у Штатах. Як одна з наймолодших директорок клініки, Еббі була співвідповідальна за проведення понад 22 тисяч абортів. Вона була речницею цієї справи, бо вірила в неї. Так було, доки вона не побачила на власні очі те, що перевернуло її життя. На апараті УЗД було чітко видно, як абортована дитина старалася відбитися від інструментів, утекти від того, що розривало її по шматках. У листопаді 2009 року Еббі Джонсон подала у відставку та приєдналася до руху «Pro Life». У 2011 році стало відомо, що вони з чоловіком вирішили прийняти хрещення, причому в Католицькій Церкві, вчення якої найбільше відповідає поглядам захисників життя.
Як каже представник дистриб’ютора фільму в Польщі, «цей фільм має переглянути кожен», і що «цей сеанс запам’ямається до кінця життя». Глядачі говорять про велику надію — але й про сльози під час перегляду.
Вочевидь, проабортні лівацькі видання назвали цей фільм «найнебезпечнішим у ХХІ столітті».
Чим же так привертає до себе увагу «ще один фільм про аборти»?
На ютьюбі можна подивитися цей фільм у російському перекладі:
Я особисто знаю людей, які вважають, що аборти на вимогу мають бути легальними, — написала Анна Друсь на сайті Stacja7. — І знаю багато тих, хто вважає, що це завжди драма, але в певних ситуаціях жінка повинна могти вбити свою дитину і ім’я якогось блага, вищого за життя. Знаю і тих, хто кожне життя вважає за святе — навіть, а радше особливо, коли воно неповносправне чи смертельно хворе. Всіх цих людей я би відправила на фільм «Неплановане». Я його переглянула, глибоко пережила, і він мене дуже позитивно здивував.
По-перше, тому, що він показує, якою драмою є вбивство дитини, причому на дуже багатьох площинах.
По-друге, фільм змінює перспективу бачення тому, що він про-жіночий. Він стоїть на захисті жінок. Показує, що жінки в незапланованій вагітності шукають насамперед допомоги, розуміння, підтримки. Planned Parenthood вважає, що надає підтримку, хоча насправді це просто фірма, націлена на прибуток. Тому там діється те саме, що в усіх фірмах, націлених на прибуток, які мають високі ідеали у своїх статутах: вони «косять бабло», кладуть натиск на найдорожчі послуги, не ставлять благо клієнта на перше місце, бо вищим благом завжди є благо фірми.
По-третє, цей фільм змінює перспективу мислення про методи захисту життя. Під абортивною клінікою в фільмі стоять два «табори» захисників: одні кричать на клієнток і працівників «убивці!», а другі просто стоять і моляться, не втягують жінок у дискусію, але показують, що є інший спосіб розв’язання проблеми. І коли Еббі усвідомлює зло, до якого докладала руку, то вона йде до тих других. Вона відчувала, що вони її не засуджують. Вони не називали її «вбивцею», хоч вона й була нею насправді… Захисникам життя справді варто бути не тільки «проти» чогось, але й активно діяти «за» життя, організовуючи конкретну допомогу для жінок у небажаних вагітностях.
По-четверте, фільм наочно демонструє, що убивство будь-якої істоти не розв’язує проблем, а радше створює нові. У випадку аборту це можуть бути проблеми, які виникають уже на етапі прийому абортивної таблетки — людські тіла реагують по-різному, раз добре, другий раз погано… А також і через довгі роки після усунення вагітності, бо справа такого калібру просто сидить у нашій голові, навіть якщо ми майстри у заглушуванні совісті.
По-п’яте, я побачила дію психологічних механізмів заперечення. Еббі, працюючи в абортивній клініці, пояснює сама собі, що вона ж нічого поганого не робить, а просто допомагає жінкам. Ці механізми діють у кожному з нас. «Неплановане» показує як на долоні, що ми здатні пояснити собі геть усе, навіть якщо ми занурені в таке велике зло, як убивства.
По-шосте, фільм скеровує очі насамперед на Бога, чиє сонце «сходить над злими і над добрими» (Мт 5,45), і «дозволяє їм зростати разом аж до жнив» (Мт 13,30). Ці акценти мене особисто зачепили найбільше. Там є сцена, яка показує Еббі під час розмови з чоловіком (захисником життя з групи «підтримки», а не «звинувачення»). Розмова після того, як головна героїня зазнала шоку, усвідомивши, що доклала руку до вбивства десятків тисяч неповинних малюків. Плюс два свої аборти, зроблені раніше. Еббі придушена розмірами своєї провини, але — завдяки вірі чоловіка — вона виливає свою душу перед Господом Богом. Прийняття Божого прощення зцілює її та дозволяє пропрацювати почуття провини, з яким вона жила стільки років.
Ця перспектива, на мою думку, і є найсильнішою стороною цього американського фільму.
Багато говориться останнім часом про «Неплановане», — написала Карен Харитонова, соціальний педагог. — Ми були на цьому фільмі 2 листопада, одразу після того як на міському цвинтарі запалили світильник, жертвуючи молитву за дітей, померлих внаслідок аборту. Фільм був продовженням цієї молитви. Він є також своєрідним увінчанням усього часу мого навчання, коли я найбільше часу присвятила, пишучи диплом на цю тему.
Колись я брала участь у реколекціях разом з людьми, які втратили дитину внаслідок аборту. Я чула багато тяжкий свідчень тих, хто інколи десятиліттями не говорив нікому про свої аборти. Стільки пустки, страждання, непрощення залишає по собі ця «процедура»… Слід після аборту залишається також і на чоловікові, який, власне, найчастіше і є за нього відповідальним. Аборти впливають навіть на життя народженої рідні цієї дитини.
Причин аборту багато. Але одна з найважливіших — брак підтримки. Чимало жінок повторюють, що якби тоді знайшлася хоч одна людина, яка би їх обійняла і сказала, що вони не мусять цього робити… А без цього багато з них думають, що це єдиний вихід.
Фільм «Неплановане» показує проблему аборту з різних перспектив. Його варто переглянути, щоби зрозуміти більше й усвідомити, що все є не таким, як нам може здаватися. Проблема набагато складніша, а питання свідомого рішення жінки — зовсім не таке очевидне.
фінансово.
Щиро дякуємо!
