Багато заголовків новин зарясніли припущеннями про те, що фільм заохочує до насильства. Так ось — це зовсім неправда.
Коли йдеться про «Джокера» Тодда Філліпса, цілком імовірно, що в якісь моменти ви просто не знатимете, що й думати; але гарантовано одне: ви точно почнете думати.
Фільм розпочинається кадрами з моторошного вузького переходу, де п’ятеро підлітків жорстоко лупцюють клоуна. Після цієї безжалісної розправи його побите тіло залишається лежати посеред купи сміття, а перехожі на сусідній вулиці навіть не зважають на його плач. Якщо початок фільму здається вам досить понурим, то приготуйтеся, адже далі атмосфера буде лише згущуватися.
Клоуна, який ставить питання, що в заголовку, звати Артур Флек (Хоакін Фенікс), він — колишній пацієнт психіатричної лікарні. Одного дня Артур запалюється мрією стати визнаним стендап-коміком. На жаль, на шляху до здійснення цієї мрії — мільйон перешкод. Унаслідок психічного стану, який ще й гіршає через травму, пережиту в дитинстві, Артур не тільки має проблеми з розумінням гумору, але й страждає від нервового тику. Тому часто в дуже невідповідний момент він вибухає маніакальним сміхом.
Через усі ці обставини в Артура дуже мало шансів на здійснення мрії, тому він проводить свої дні, працюючи клоуном, а ночами доглядає за своєю хворою матір’ю (Френсіс Конрой). Єдиним промінчиком світла у сірих буднях Артура є нічне ток-шоу з Мюрреєм Франкліном (Роберт де Ніро). Флек мріє колись опинитися на сцені разом із ним.
З огляду на трейлер, не можна повідомити нічого хорошого, адже справи бідного Артура ідуть по низхідній. За короткий час він втрачає роботу, вивідує деякі шокуючі факти з минулого своєї матері, а також дізнається, що програма допомоги людям із психічними вадами, яку спонсорував уряд і завдяки якій він отримував необхідні ліки, припинена через недофінансування. Артур перебуває на межі зриву і врешті його злість вибухає у метро, коли троє дебелих і дуже п’яних хуліганів оточують його.
Ось та точка, в якій фільм набуває контроверсійності і яка викликала бурю обговорень ще до його виходу. У багатьох заголовках новин були побоювання щодо того, що фільм заохочує до насильства. Насправді ж — ні. А от до чого він справді заохочує глядачів, то це замислитись, унаслідок чого в певних випадках трапляється таке насильство.
Оскільки це історія про найзаклятішого ворога Бетмена, то події фільму відбуваються, звісно, у вигаданому місті Готем. Але цього разу Готем є завуальованою версією Нью-Йорка на схилі вісімдесятих. У той час, коли багаті, уособленням яких є Томас Вейн (Бретт Каллен) та його сім’я, насолоджуються життям у своїх розкішних особняках і пентхаузах, — бідні залишаються покинутими на поталу долі й буквально валяються в смітті. Чиновники не реагують на їхні крики про допомогу.
Картина наводить на думку також інші кінофільми про неповносправних людей, які врешті-решт вдаються до насильства. Можемо назвати не тільки «Таксиста» (1976) Мартіна Скорсезе, де зіграв Роберт ДеНіро, але також і фільм Абеля Феррари «Міс 45-й калібр» (1981) та Вільяма Люстіга «Маніяк» (1980). Усі згадані фільми докладно описують шлях людей, що потребують допомоги, у темряву божевілля. Джокер, на жаль, приєднався до цього списку.
Основним посилом фільму є Хоакін Фенікс як головний персонаж. Навіть якщо у багатьох глядачів після перегляду стрічки залишиться поганий післясмак, не можна не віддати належного грі Фенікса. Він так вжився у роль людини, яка повільно сповзає в невідворотне божевілля, що, сподіваємось, не мав тривалих негативних наслідків після завершення зйомок. Акторові вдалося внести лепту людяності у свого персонажа й хоча ми знаємо результат з історії про Бетмена, то все ж таки під час перегляду фільму сподіваємося, що Артур отримає допомогу, якої він так відчайдушно потребує…
Тому — ні, фільм не закликає до насильства. Навпаки, він показує, що не варто дивуватися такому вибуху насильства від людей, які благали нашої допомоги, але залишилися проігнорованими. Цей фільм закликає нас, християн, що претендують на звання слуг Божих, яким Він заповів нагодувати голодних, одягнути голих і бути милосердними до хворих, усвідомити власну відповідальність у таких страшних випадках.
Незалежно від того, як ви оцінюєте фільм «Джокер», над питанням, яке він порушує, варто задуматись.
Девід Айвс, Алетея
Переклад: Марта Матвіїв, СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
