Отець Петро Балог ОР, директор Теологічного Інститут св. Томи Аквінського, ділиться з CREDO своїми враженнями від звістки про те, що співбрата з Ордену Проповідників о. Миколу Лучка номінували єпископом-помічником Мукачівської дієцезії:
— Радість і печаль — ми втратили брата — це сумно, але Церква отримала хорошого пастиря і це велика радість. Вірю, що Бог буде його і надалі вести й укріплювати тепер уже на цьому шляху, адже бути єпископом — це вже зовсім інший рівень відповідальності, ніж бути просто душпастирем, реколекціоністом, настоятелем спільноти чи навіть директором інституту. Тут трохи тиск усвідомлення Апостольського наступництва, адже кожен — єпископ спадкоємець Апостослів — і це теж накладає свій відбиток. Та віримо, що Дари Духа Святого будуть підтримувати нового єпископа у його служінні.
Церква на Закарпатті потребує пастирів і єпископ-помічник буде мати багато роботи. А наша печаль така, що о. Микола, один із кращих наших братів, перестає бути членом нашого Вікаріату і зараз у Львові будемо мати дилему. Потрібно буде шукати когось, хто би взяв на себе служіння, яке виконував у львівському осередку тепер уже єпископ-номінант. Такі от перші враження.