Роздуми над Першим читанням на вівторок ХХХІІ Звичайного тижня, рік І
Бог створив людину для безсмертя
і вчинив її за образом власної вічності.
А через заздрість диявола смерть увійшла у світ,
і скуштують її ті, хто йому належить.
А душі праведних у руці Божій,
і не торкнеться їх мýка смерті.
Очам безумних видалось, що вони вмерли,
і їхній перехід вважали за нещастя,
а відхід їх від нас – за згубу,
вони однак – у мирі.
Бо хоч, в очах людських, зазнали покарання,
надія їх повна безсмертям;
вони, трохи вишколені, великих благодійств зазнають,
бо Бог їх досвідчив і знайшов їх достойними себе.
Він випробував їх, як золото в горнилі,
і прийняв їх, як жертву всепалення.
В час їхніх відвідин вони засяють
і, немов іскри по стерні, розбіжаться.
Правитимуть народами й володітимуть племенами,
а Господь царюватиме над ними повік.
Ті, хто поклався на Нього, зрозуміють правду,
і вірні в любові перебуватимуть при Ньому,
бо ласка й милосердя – для вибранців Його.
Мудр 2,23 — 3,9
Наступні роздуми над важливими речами для життя людини. А саме над невблаганною минущістю існування. Мудрість покращує якість життя. Не для всіх ці роздуми приємні, а тому часто їх уникають. Трошки через забобонні страхи. Але ж смерть рано чи пізно все одно прийде. Саме вона становить найдальший горизонт життя, що змушує задуматися над його сенсом.
Автор нагадує нам про покликання до вічності, що закладене в нашій душі. В нас є щось із Божої вічності, іскра божественного. А тому смерть втрачає свою силу, яка так лякає людину! Вона не може завдати шкоди, бо «душі праведних — у руці Божій». Якою страшною і нещасною можуть вважати інші цю кончину, та вони помиляються! Люди, що зберегли в собі Божу іскру, перейшли за горизонт і тепер живуть набагато ширше й більше.
Святий Франциск незадовго до переходу у вічність оспівав свою сестру тілесну смерть, прославляючи за неї Найвищого Творця … Щасливий, хто це зрозуміє і долучиться до прославлення, яке виспівав святий Бідняк з Ассізі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
