Берись за меч
Роздуми над Першим читанням на суботу ХХХІІ Звичайного тижня, рік І Тоді, як мирна тиша все повила, і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу, Твоє всемогутнє Слово з неба, з царських престолів, як невблаганний воїн, грянуло в осередок пропащої землі, несучи гострий меч – Твій невідкличний наказ. Стало воно, і все сповнило смертю. Воно торкалось неба і проходило землею. Все творіння, підлягаючи Твоїм наказам, перетворилося знов у своїй природі, щоб Твої діти збереглися цілі. І видно було хмару, що отіняла табір, і суху землю, що виринала звідти, де раніш вода...