Інтерв’ю

Єпископ-номінант Микола Лучок ОР: мій принцип — казати Ісусові «так»

13 Листопада 2019, 12:35 4479 Віта Якубовська

Ексклюзивно для CREDO о. Микола Петро Лучок, якого 11 листопада 2019 року Папа Франциск призначив єпископом-помічником Мукачівської дієцезії, розповідає про те, чи важко було йому прийняти цю пропозицію, як планує реалізовувати своє нове служіння та як відреагувала мама на звістку, що син стане єпископом:

— Чи важко було погоджуватися на цю пропозицію?

— Мені не важко було погоджуватися. У мене був час на молитву і спілкування з Ісусом. І в мене дуже простий принцип: говорити зазвичай Ісусові «так». Я мав було досить чітке розпізнавання, що ось зараз Ісус мене запрошує іти за Ним. І мені це дало такий мир і бажання послухатися й піти за Ним, що сумнівів майже не було.

— Є якийсь план дій у нового єпископа-помічника Мукачівської дієцезії?

— План простий: зранку ставати навколішки і просити всю потрібну благодать Христову і силу на сьогоднішній день. Включаючи розпізнавання, тому що Ісус вчить дуже просто підходити до турбот, зосереджуючись на сьогоднішньому дні. Згадайте Євангеліє від Матея, шостий розділ, — там у кінці: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха» (Мт 6, 33-34). У моєму духовному житті, і цього теж я стараюся навчати людей, велике місце займає довіра до Божого Провидіння. Це потребує відкритості на всю Божу міць і благодать, довіри до Ісуса, і тоді через усе можна перейти. Найпростіший план — тісний зв’язок з Ісусом та зі Святим Духом.

— У кожній дієцезії є якісь свої проблеми, а яка спільна для всіх?

— Є одна основна проблема, спільна для всіх: питання тісних стосунків з Ісусом. Ти формальний християнин, священник, єпископ, — чи реальний? Які твої особисті стосунки з Ісусом? І це наша спільна загальна людська проблема, якщо йдеться про розпізнання того, чи ми не фарисеї, які релігійно правильно поводяться, — чи ми люди, близькі до Того, у Кого віруємо. І я цього навчав і буду продовжувати навчати: насамперед — живі взаємини з Ісусом, глибокі та особисті. Від цього залежить усе інше в нашому житті.

— Кому першому Ви сказали, що погодилися стати єпископом?

— Першим дізнався мій настоятель в Україні, о.Яцек Дудка. Він звісно, знав, що я серед кандидатів, бо коли досліджують, чи кандидат є достойним і гідним на таке служіння, то присилають настоятелям анкету. Потім я сказав мамі. У моєї мами проста філософія: вона зраділа, що я буду вдома, і навіть, як то мама, сподівалася, що я буду жити в неї (сміється.)

— Як довго нунцію довелося чекати на Вашу відповідь?

— Коли я їхав до нунціатури на зустріч, то здогадувався, що вже пролунає пряме запитання. Я вже якийсь час знав, що опинився серед кандидатів, і тому мав час подумати, замислитися. Цей період був часом змагань — фантазія включається, людські слабкості теж приєднуються, ворог мотивується, і був момент боротьби. Але до нунція я вже їхав з відповіддю. І коли він запитав, то я відразу відповів «так».

— Чи Ви вже обрали єпископське гасло та герб?

— У мене є гасло та ескіз герба, але я ще не знаю, до кого з цим усім іти. Залишилося менше місяця до свячень і я завершую одне служіння, починаю нове; а поміж цим у мене вже буде перша участь у засіданні Конференції єпископату наприкінці листопада, кілька днів зосереджень і прощання тут, у Львові; а ще єпископський одяг треба купити. Це не так, як в ордені: вступив до новіціату — і мене одягнули. Тут, виявляється треба самому їздити і все це купувати. Тобто справ багато, а часу мало. І десь поміж тим усім треба буде знайти час на зустріч із фахівцем, який допоможе мені втілити задум із гербом та гаслом. А взагалі мені дуже легко і просто прийшла ідея гасла та гербу. Якесь натхнення прийшло і я навіть довго над цим не журився. Ще поки не буду озвучувати. Нехай час очікування триває. Час приємного очікування, щоб не все одразу.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Збір на існування CREDO
Зібрано Залишилося зібрати
5995грн
73100грн
Потрібно зібрати
79095грн
Залишилося
11днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: