«Ми дуже раді, що Римо-Католицька Церква в Україні останнім часом отримала двох нових єпископів, Олександра Язловецького і Миколу Лучка», — сказав архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський.
«Ми глибоко вдячні Святішому Отцю Франциску за ці дві номінації молодих священників, які збагатять також і нашу єпископську колегію, і будуть для нас підтримкою».
— Це для нас дуже важливо, — зазначив архієпископ Мечислав, — оскільки деякі єпископи, призначені ще на початку відновлення структур Церкви в Україні, вже відійшли до вічності, а багато відійшли на пенсію. Нові номінації — це для нас ознака, що наша Церква — жива, що вона потребує нових сил, щоб якнайліпше оточити турботою священників, сестер-черниць, але насамперед — вірних.
Митрополит Львівський підкреслив, що обоє новопризначених походять з України. 40-річний о.Олександр Язловецький, чиї свячення відбулися в суботу 9 листопада в київській співкатедрі, допомагатиме ординарію Києво-Житомирської дієцезії єпископу Віталію Кривицькому. Єпископ Язловецький походить із Гибалівки біля Шаргорода на Поділлі, де в часи комунізму вижили найбільші поселення католиків латинського обряду в цім краю.
Своєю чергою, 45-річний домініканець Микола Лучок, якого Папа Франциск 11 листопада призначив помічником Мукачівської дієцезії, сам народився в Мукачеві на Закарпатті. «Отець єпископ Антал Майнек із Мукачева вже досить довго звертався з проханням про коад’ютора або єпископа-помічника, — сказав митрополит Львісський. — Єпископ-номінант Микола Лучок походить із Закарпаття і дуже добре знає ту територію, і знає мови тамтешнього Люду Божого: українську, угорську, словацьку, польську, російську. Він із тієї землі й розумітиме тих вірян, а також традиції тамтешньої Церкви».
Архієпископ Мокшицький не приховував, що Львівська архідієцезія жалкує за цим домініканцем. «Отець Микола довгі роки був пов’язаний зі Львівською архідієцезією через студентське душпастирство у Львові. Також він дуже добре розвинув душпастирство при храмі Божої Матері Громничної. Його служіння було сповненим життя, тож його відхід стане втратою для цілої спільноти. Але ми радіємо, що він повернеться до своєї материнської [спільноти] і служитиме місцевій Церкві».