Роздуми

Бути собою

18 Листопада 2019, 10:20 1464

Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХХІІІ Звичайного тижня, рік І

Тими днями вийшов грішний нащадок – Антіох Епіфан, син царя Антіоха, що був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році грецького панування.
Того часу з’явилися в Ізраїлі нечестиві люди, що звели багатьох інших, казавши: «Ходімо та зробімо союз з народами, які навколо нас, бо з того часу, як ми відокремились від них, найшло на нас багато зла».
Сподобалось їм це слово, і визначили деяких з народу, і ті пішли до царя, і він дав їм повну владу прийняти язичницькі звичаї.
От і збудували вони в Єрусалимі гімназію за язичницькими законами, привернули собі необрізання, відпали від святого союзу, збраталися з язичниками та запродались зло творити.
Тоді цар написав до всього царства, щоб усі стали одним народом та щоб кожен покинув свої закони, і щоб усі народи прийняли царський наказ. Багато ізраїльтян охоче прийняли його віру, стали жертвувати ідолам і оскверняти суботи.
П’ятнадцятого дня місяця Каслев, сто сорок п’ятого року, цар Антіох спорудив на жертовнику мерзоту запустіння, і по містах Юди навкруги споруджувалися вівтарі. При дверях домів та по майданах палилося кадило. Книги Закону, які знайдено, палили на вогні, порвавши їх спершу, а коли в кого знаходили книгу союзу або коли хто пильнував закон, то такого, згідно з царським наказом, засуджували на смерть.
Однак, численні в Ізраїлі залишилися сильними і постановили твердо не їсти нічого нечистого. Вони були готові й умерти, аби лиш не осквернитися стравами та не опоганити святого союзу, і справді вмирали.
Вельми великий гнів завис над Ізраїлем.
1Мак 1, 10-15.41-43.54-57.62-64

Книги Макавеїв будуть нам розказувати про важливий період боротьби Ізраїля за власну тотожність. Один із правителів — Антіох IV Епіфан — не лише розповсюджує грецьку культуру, але й насаджує чужі для Ізраїля релігійні звичаї. Деякі з народу приймають усе, бо так вони будуть подібними до інших народів. Стануть, як всі.

Інституції, як в інших, відкинення зовнішніх ознак віри, перекреслення релігійних традицій. Однак «численні в Ізраїлі залишилися сильними». Вони розуміють, що «вельми великий гнів завис над Ізраїлем» і треба щось робити. А саме — бути вірними союзу з Богом, навіть якщо це загрожує смертю.

Потрібно серйозно задуматися над асиміляцією того, що пропонує світ. Чи справді подібність на різних рівнях до панівної культури та звичаїв приносить добрий результат? Що важливіше для віруючого: прийняття іншими чи вірність Богу?

Патрик Оліх OFM

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: