Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ХХХІV Звичайного тижня, рік І
Бачив я, Даниїл, в моєму видінні вночі, аж ось чотири небесні вітри розбурхали велике море, і чотири великі звірі вийшли з моря, несхожі один на одного.
Перший – ніби лев, і в нього є орлині крила; дивився я, доки в нього не вирвано крила й піднесено його з землі, тож став він на ноги, як людина, й дано йому людське серце. А ось ще звір другий, схожий на ведмедя, стояв по один бік, і троє ребер було в його пащі, між зубами; йому так сказано: «Встань, їж багато м’яса!» Потім бачив я: ось ще звір, ніби леопард; на плечах у нього четверо птичих крил, і чотири голови було в цього звіря, й надано йому владу. Після того бачив я в нічних видіннях, аж ось звір четвертий, страшний, жахливий і надзвичайно сильний; у нього великі, залізні зуби; жер він, трощив, а останки топтав ногами. Він не був схожий ні на одного із звірів, що були перед ним, і мав десять рогів.
Дививсь я пильно на ті роги, аж ось ще один ріг, маленький, виступив між ними, а три попередні роги були вирвані перед ним, і ось у цього рога були очі, ніби людські очі, і рот, що промовляв зухвало.
Дививсь я – аж доки не були поставлені престоли, і не засів Ветхий днями. Одіж на Ньому, немов сніг, була біла; волосся на голові у Нього, немов чиста вовна; престол Його, як полум’я вогненне; колеса Його, як вогонь палючий. Ріка вогненна розливалась, виходила з-поперед Нього. Тисячі тисяч Йому служили, і силенна безліч перед Ним стояла. Суд засів, і розгорнуто книги.
Дививсь я тоді через великий галас гордовитих слів, що вимовляв ріг. Дививсь я, аж доки звір не був убитий, і тіло його не було понівечене й вкинуте на спалення у вогонь. Та й в інших звірів відібрано їхню владу, і час їхнього життя був призначений їм до пори й до години.
Бачив я в нічних видіннях, аж ось на небесних хмарах ішов ніби Син Людський; дійшов він до Ветхого днями, і приведено Його поперед Нього. І дано Йому владу, славу й царство, і всі народи, племена та язики Йому служили. Влада Його – влада вічна, що не минеться, і царство Його не занепаде ніколи.
Дан 7,2-14
Тепер сам Даниїл має видіння. Далі в сьомому розділі він отримує пояснення, що ці дивні тварини — це різні царства, які настануть одне після одного, доки не настане царство святих. Жанрова мова апокаліптики вражає своєю яскравістю, проникливістю. Вони врізаються в пам’ять і стимулюють фантазію. І несуть смисл, який переростає одноразове історичне значення, бо говорять про вічні речі.
Цікаво, що людські царства представлені в образі потворних і кривавих тварин. І всі вони мають трагічний кінець. А коли пророк бачить символ Божого Царства, то «бачив я в нічних видіннях, аж ось на небесних хмарах ішов ніби Син Людський». Боже Царство має людське обличчя.
Людські царства, далекі від Бога, подібні до звірів, бо вони й не людські. Здаються сильними й непереможними, але це лише здається. Боже царство — ось справжнє людське царство, з людським обличчям. Ми знаємо цього Сина Людського: Він не завдає страждань, а сам страждає. Панує не силою, а любов’ю. Не промовляє зухвало, а з покорою пропонує своє вчення.
Хочу бути громадянином цього Царства!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія