Роздуми

То не інтернет убиває сімейні зв’язки!

22 Січня 2020, 16:42 1071

Про виховання найкраще говорить практик. Бо він знає, що каже. Один із таких практиків, який себе називає «Зух» (тобто «молодець, сміливець»), веде під цим ім’ям блог про батьківство. Ось його роздуми і поради на тему інтернету (і нарікань на нього).

Людей можна, грубо беручи, поділити на дві групи. Тих, хто за свої невдачі винуватить себе, і тих, хто шукає винуватих повсюди, окрім себе.

Щодо першої категорії, то тут не йдеться про бідкання над собою чи про якесь саморуйнування, — тільки про звичайні реалістичні роздуми над своїм життям і своїми рішеннями.

Приклад: я не отримав найвищого балу за контрольну, бо замало вивчив.

Друга група ніколи не буває винна. Завжди є якісь «вони». Це може бути одна людина, але й якась невизначена група або міфічна система. Що більше міфічна, то ліпше.

Приклад: я не отримав хорошої оцінки, бо вчитель має на мене зуб.

Особисто я стараюся дивитись на виклики і проблеми крізь призму першої групи: що я зробив неправильно? Що занедбав? Що проґавив? Де мені «не хотілося»? Я стараюся добре це робити, бо вже давно помітив, що воно діє і приносить добрі плоди.

І йдеться не про якийсь коучинг-моучинг, а про реальний погляд на себе й на те, що робиш. Це буває болісне; буває тяжке. Інколи треба поглянути у дзеркало і сказати: я це провалив…

Це діє чи не на всіх площинах життя. Так само у бізнесі, як у подружжі чи батьківстві. Бо я тут насправді пишу про батьківство. Про батьківство в добу інтернету.

 

«Доба інтернету»

Будьмо щирі: ця «доба інтернету» почалася вже давно. Роки минають, а для багатьох людей інтернет і соцмережі залишаються дивиною. Ну і споко, ша, не мусимо любити, не мусимо користуватися.

Проблема, однак, у тому, що це — дійсність нинішніх дітей і молоді. Для них це абсолютно нормальна і всюдисуща річ. Як повітря.

З погляду батька, інтернет, соцмережі чи відеоігри — це виклик. Дуже великий виклик. Питання перспективи і підходу: чи ми свідомо скористаємося цим у нашому батьківстві, а чи призначимо його на винуватця в усіх наших занедбаннях.

Бо то не інтернет убиває сімейні зв’язки. Він заповнює порожнечу зв’язків, яких немає.

Я не збираюся вихваляти інтернет і писати, яке це чудове місце. Тому що він ним просто не є. Він є віддзеркаленням того, які є ми. Інтернет — дзеркало людства, люстро нашого світу. А наш світ — зовсім не найчудесніше місце.

Направо і наліво чути, що «ця нинішня молодь тільки й знає, що в телефонах сидіти». І це факт. Споживання цифрового контенту — величезне. Статистики рахують кількість годин, проведених молоддю в інтернеті, зокрема в соцмережах, і це чимала частина доби щоразу.

Діти й молодь так роблять. Але варто себе запитати: чому?

 

Чому?

Якщо твоя дитина зловживає інтернетом або й просто впала в залежність від нього, то запитай себе: а яку вона має альтернативу? Що іншого вона може робити?

Але щоб це було щось цікаве, а не «йди надвір, пограйся». Це — постійне замітання проблем під килим. Постійне відштовхування дитини від себе. «Йди собі надвір» і «подивися собі щось» — це по-різному сформульована команда «залиш мене в спокої».

А чого можна сподіватися?

Якщо хтось не проводить часу зі своїми дітьми, якщо не розмовляє з ними, не грається, не читає їм, не пробує зацікавити їх довколишнім світом, то, заради Бога, — на що він сподівається???

Отже: якщо твоя дитина зловживає інтернетом або й уже має залежність від нього, то — попри те, що це буде боляче, — поглянь на своє батьківство. Замислись, який із тебе «родитель». Скільки часу ти проводиш із дітьми? Який цей час? Чи це приємні розмови про життя, про важливі справи і дрібниці? Чи, може, це постійні пересварювання?

Чи ти точно даєш своїй дитині такий зв’язок, що інтернет — це тільки перебивка? Чи, може, твоя дитина заповнює інтернетом та іграми діру від неприсутніх батька-матері?

 

Не шукаймо винних назовні

Ти не вмієш бути батьком/матір’ю?

Навчися. Нині є доступ до фахової літератури, а в тому ж таки інтернеті — чимало насправді добрих блогів про батьківство. Є зустрічі татусів, зустрічі мамусь.

Часу нема?

То придивися до свого дня чесно. Позаписуй і полічи, скільки часу в тебе забирають різні речі. Може виявитися, що замість пограти пів години з сином у футбол, ти сам проводиш цей час в Інстаграмі, переглядаючи, як гарно живуть інші?

Може, це праця?

Забирає забагато часу, забагато енергії? Окей, я в цьому шарю. Але що ти зробив, щоби цю ситуацію змінити? Я знаю, я насправді знаю, що інколи буває просто до абсурду тяжко, що мале місто, що мало праці, що ми хапаємося за все, що вдасться. Але… але чи напевно вже більше нічого не вийде зробити?

 

Не звинувачуй інших

У цьому всьому пам’ятайте, щоб не винуватити: своїх батьків, шефа, уряд, сусідів, велосипедистів, мисливців, вегетаріанців чи масонів. Також і самого по собі інтернету.

Не тому, що інтернет це щось святе.

Ні, навіть близько ні. Не винуватьмо інтернет тому, що в такому разі ми знову відсуваємо проблему від себе. А що за цим іде — ніколи не дійдемо до моменту, коли зуміємо щось змінити і виправити.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: