Якщо ми будемо наслідувати приклад Христа, то завдяки посту можемо стати більш люблячими та милосердними людьми.
Для багатьох із нас піст, на перший погляд, може здатися досить важкою практикою, яка ґрунтується на відмові від певних насолод, як-от: смачної їжі чи розваг. Але якщо ми будемо постити так, як це робив Ісус, то це відкриє наші серця на більшу любов до ближнього.
Коли Ісус постив у пустині, то думав про нас. Це не було якесь егоїстичне прагнення, а навпаки – акт милосердя. Розуміючи це, ми можемо постити так, як Ісус.
Якщо ми очікуватимемо на піст, як на нагоду, яка допоможе нам наблизитися до Бога та до наших ближніх, якщо будемо постити з конкретною метою, то зміниться й наше ставлення до посту. Тобто, якщо ми пожертвуємо піст у намірі за своїх ближніх, прагнучи, щоби на них зійшла благодать, то будемо проявляти акт любові.
Крім того, період посту повинен спонукати нас до прийняття інших, а також до допомоги бідним і тим, хто найбільш вразливий.
Г. Вайдл, письменник, який жив і творив у XIX столітті, у своїй книжці «Прості медитації для молоді» роздумує над цим аспектом посту:
«Ісая вчить нас, що зовнішня форма посту не матиме жодної користі, якщо вона не веде нас спочатку до покаяння, а потім до діл милосердя. Ми повинні розірвати пута злоби, а тоді поділитися хлібом із голодними; під хлібом маємо на увазі відмову від чогось заради інших. Ми повинні запросити бідних у наші домівки, приділити їм свій час, побороти свою гордість та наблизитися до нужденних саме тому, що вони є Христовими.
Піст повинен вести нас до безкорисливості. Нам потрібно забути про власні бажання та почати витрачати час та кошти для допомоги іншим людям. Піст повинен спонукати нас робити більше для Христа. Поки ми не почнемо постити зі щирим бажанням бути більш подібними до Ісуса, наш піст не принесе жодної користі. Христос відмовився від усього, що було важливим для Нього і провів сорок днів та сорок ночей у пустелі, постячи. Він особисто показав нам, як потрібно обмежувати себе.
Постанова: сьогодні я зроблю щось для хворої або бідної людини. Якщо я не матиму змоги зробити щось добре для нужденних, то помолюся за них, особливо тих, хто терпить випробовування або страждає».
Як би ми не постили, нам потрібно пам’ятати про ці речі. Найкраще постити з наміром допомогти комусь, а не просто з егоїстичним бажанням заслужити нагороду. Наслідуючи Христа, потрібно спустошити себе, наповнюючи наших ближніх.
фінансово.
Щиро дякуємо!
