Питання: Чи можлива сповідь по скапу, вайберу тощо в екстрених випадках, наприклад: якщо людина під завалами і не може вибратися; в складній ситуації зі здоров’ям? Також це актуально зараз, у зв’язку з коронавірусом.
Відповідь: Таїнства Церкви, встановлені Христом, — це дієві знаки благодаті. Вони звершуються через видимі обряди. Священник є важливою частиною цього таїнственого знаку. Тому при звершенні Таїнства важливий не лише вербальний контакт, а й присутність. Священик діє в Таїнствах як представник Ісуса Христа і від Його імені, «in persona Cristi». В Євангелії не раз підкреслюється значення саме присутності Ісуса Христа, а не лише Його слова. В Таїнстві Покаяння через реальну, а не віртуальну особистість священника ми зустрічаємося з розіп’ятим і воскреслим Христом.
Крім того, сповідь по телефону чи інтернету неможлива ще й через те, що зазнає ризику її конфіденційність. Імовірність прослуховування чи доступу третіх осіб не полегшує, а навпаки, ускладнює справу. Якщо людина опинилася в екстремальній ситуації або має непереборні перешкоди для звершення Таїнства Примирення (а це може бути і психологічно непереборна перешкода, і фізична тощо), в усіх цих випадках для відпущення гріхів достатньо щирого каяття.
Що таке щире каяття? Воно передбачає три умови. Перша — повністю відкинути скоєний гріх. Друга — щирий жаль за гріхи, шкодувати про те, що ти образив Господа, знову розіп’явши Його, як написано в Посланні до євреїв: «…знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого» (Євр 6,6). Третя умова — готовність піти до сповіді, щойно буде така нагода. Якщо такого наміру немає, значить, наша воля ще не повністю примирилася з волею Господа, який встановив Таїнство Покаяння.
Це вчення було проголошено ще на Тридентському Соборі. Жаль за гріхи включає в себе не лише відмову від гріха і діяльний намір почати нове життя, а й передбачає «ненависть до попереднього життя», як написано в положеннях Собору. Щире розкаяння відкриває шлях до спасіння. До нього можна дійти, промовивши всім серцем акт жалю, наприклад, у такій формі: «Боже, я усім своїм серцем шкодую за свої гріхи, бо заслужив через них на покарання. Але ще більше — тому, що образив Тебе, безкінечно доброго та гідного любові понад усе. Я хочу з Твоєю божественною допомогою більше ніколи не ображати Тебе і уникати ситуацій, які спонукають до гріха. Господи, чиє ім’я — Милосердя, пробач мені».
Тут треба додати, що хоча в момент повного жалю на нас сходить Божа благодать, до Святого Причастя приступати не можна, поки не отримаєте відпущення гріхів у Таїнстві Покаяння після індивідуальної сповіді у священника.
На окрему увагу заслуговує ситуація, коли священик не знає мови каяника. В апостольському посланні «Misericordia Dei», яке посилається на Тридентський Собор, говориться про необхідність сповідати всі окремі смертні гріхи, крім випадків, коли це неможливо. Тоді священник не повинен відмовляти у відпущенні гріхів. У такому разі каяник може після сповіді приступити до Причастя. А ті гріхи, що він не зміг перерахувати на сповіді у священика, який не розуміє його мови, назвати на наступній сповіді за першої ж можливості.
Сучасні засоби комунікації не можуть замінити Таїнство Покаяння і не можуть бути посередником відпущення гріхів священником. У кожному разі, така сповідь і таке розрішення будуть недійсними. Але інтернет може допомогти підтримувати зв’язок зі священиком, коли особисте спілкування неможливе; по скайпу чи по телефону можна поставити йому запитання, а за допомогою матеріалів, розміщених у мережі, можна підготуватися до сповіді. Через засоби комунікації можна провести духовну розмову, але ніхто не може дати по інтернету відпущення гріхів.
Переклад CREDO за матеріалами: Ольга Скакун, Vatican News
фінансово.
Щиро дякуємо!
