Питання-відповідь

Гріхи смертельні й повсякденні — як відрізнити

18 Квітня 2020, 08:49 3461

Питання: Як відрізнити смертний гріх від повсякденного?

Відповідь:

«Смертельний гріх, — каже Катехизм Католицької Церкви, — руйнує любов у серці людини тяжким порушенням Закону Божого; він відвертає людину від Бога, який є її остаточною метою і блаженством, надає перевагу добру нижчому, ніж Бог. Легкий гріх дозволяє існувати любові, навіть якщо ображає і ранить її» (ККЦ 1855). Тому, скоївши смертельний гріх, охрещений може повернути Божу благодать лише у Таїнстві Покаяння. І хоча віруючий покликаний часто приступати до цього Таїнства навіть за наявності самих тільки легких гріхів, сповідання важких гріхів обов’язкове для того, щоб примиритися з Богом у Таїнстві Покаяння і отримати можливість приступати до Святого Причастя. Ось чому необхідно знати, які гріхи об’єктивно слід зараховувати до смертельних, що унеможливлюють причастя Святих Христових Тайн.

Щоб гріх був смертельним, необхідні одночасно три умови: по-перше, він стосується серйозної (важкої) матерії; по-друге — має бути учинений у повній свідомості; по-третє — з повною свідомою згодою.

Ці свідомість і згода багато в чому залежать від стану кожної окремої людини і стосуються кожного окремого випадку. Тому насамперед ми зупинимося на тому, що означає «серйозна матерія».

Якщо ми подивимося на 10 заповідей, то серед гріхів, які завжди стосуються серйозної матерії, можна назвати такі: гріхи проти першої заповіді — відкинення Бога, поклоніння сатані, звернення до чародіїв і ворожок, тяжкі форми марновірства, гріхи проти богословських чеснот — такі як єресь, відступництво, неприйняття істин віри, відчай щодо спасіння і навпаки, самовпевненість у спасінні, ненависть до Бога та ближнього, а також уперта відмова від молитви.

Важкі гріхи проти другої заповіді: богохульство, клятвопорушення, порушення обітниць.

Гріхи проти третьої заповіді: неучасть у Святій Месі в неділі та встановлені Церквою свята; також сюди відноситься причастя, коли людина ще має на совісті не висповідані смертельні гріхи.

Гріхи проти п’ятої заповіді: вбивство, самогубство, аборт, евтаназія, вживання наркотиків, пияцтво, побої.

Важкими також є гріхи проти шостої заповіді, такі як автоеротизм, блуд, дошлюбні стосунки, гомосексуальні зв’язки, контрацепція в подружжі, перелюб, сексуальне насильство, педофілія тощо.

Часто ми маємо справу з важким гріхом, коли йдеться про матерію, яка інших випадках є легкою. Наприклад, четверта заповідь наказує шанувати батька і матір. Звісно, в сім’ї можуть бути різні словесні суперечки, розбрат, непослух — і тоді йдеться про повсякденний, легкий гріх, Але якщо мова про серйозні конфлікти — про важке нехтування гідністю своїх рідних, — то це смертельний гріх. Порушення четвертої заповіді також стосуються гріхів словом, прокльонів, пліток, які завдають шкоди честі нашого ближнього. Серед гріхів словом треба розрізняти такі, які по суті не принижують гідності ближнього — і тоді маємо справу з легким гріхом, — і такі, що завдають серйозної шкоди честі та доброму імені ближнього. У такому разі це смертельний гріх.

Або, наприклад, сьома заповідь — «не вкради». Тут також треба розрізняти вкрадений пакетик льодяників (що, звісно, є крадіжкою, гріхом) і значну суму грошей.

Восьма заповідь наказує не свідчити неправдиво на ближнього (не брехати). Очевидно, коли йдеться про наклеп або неправдиве свідчення в суді, то ми завжди маємо справу з важким гріхом. Якщо ж мова про неправду заради самозахисту або щоб не порушувати мир у сім’ї, то ми не виходимо за межі легкого гріха. Він, звісно, у кожному разі залишається гріхом, і християнин, який прагне духовної досконалості, покликаний покаятися в ньому на сповіді.

Смертельним гріхом проти дев’ятої заповіді: «не пожадай жінки ближнього твого — можуть бути інші гріхи проти цнотливості, крім перерахованих вище. Коли ми плануємо вступити в гріховний зв’язок (навіть якщо пізніше ми ці плани не реалізуємо), ми скоюємо смертельний гріх. Бо Ісус сказав: «Кожний, хто дивиться з пожаданням, уже вчинив перелюб». Так само смертельними гріхами вважаються використання порнографії або гріхи проти цнотливості за посередництвом інтернету. Тоді як нечистий помисел, на якому ми не затримуємося, навіть якщо нам одразу не вдається його подолати, залишається легким гріхом.

До цієї заповіді також належать гріхи нескромності в погляді, у словах. Зазвичай у таких випадках ідеться про «легку матерію» та легкий гріх, але легка матерія у цьому разі легко може стати важкою. Тому так важливо розповідати на сповіді про всі гріхи, хоч би які вони були, і просити поради у священника.

Десяту заповідь — «не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого» — ми порушуємо, коли навіть ще тільки плануємо привласнити щось чуже. А важкість гріха, як ми вже згадували вище, залежить від того, що саме планується привласнити.

Отже, підсумуємо: є гріхи об’єктивно важкі, коли йдеться завжди про серйозну матерію. І є гріхи, важкість яких залежить від того, яких збитків ми завдаємо матеріальному чи духовному благу ближнього.

Звісно, у всьому цьому «каталозі» перерахованих гріхів не варто вбачати лише якусь «моралістичну» картину. Нагадаємо, з Катехизму Католицької Церкви, що таке по своїй суті смертельний і легкий гріх.

Смертельний гріх руйнує любов у серці людини тяжким порушенням Закону Божого; він відвертає людину від Бога, який є її остаточною метою і блаженством, надає перевагу добру нижчому, ніж Бог. Легкий гріх дозволяє існувати любові, навіть якщо ображає і ранить її.

Щоб гріх був смертельним, необхідні одночасно три умови: «Смертельним є всякий гріх, який стосується важкої матерії, учинений у повній свідомості і з свідомою згодою» (ККЦ 1857). Смертельний гріх вимагає повного усвідомлення і повної згоди. Він передбачає знання гріховного характеру дії, його суперечності Божому Закону. Він також передбачає достатньо вільну згоду, тобто свідомий особистий вибір. Уявне незнання та жорстокість серця не применшують, а збільшують вольовий характер гріха. Невільне незнання може послабити чи навіть звільнити від важкої провини. Але ніхто не має права залишатися у незнанні принципів морального закону, вписаних у совість кожної людини. Чуттєві імпульси, пристрасті також можуть зменшити вольовий і вільний характер переступу, так само як і зовнішній тиск або патологічний розлад. Гріх зловмисний, за вільним вибором зла, — найважчий. Смертельний гріх — це така само радикальна можливість людської свободи, як і сама любов. Він тягне за собою втрату любові й освячувальної благодаті, тобто стану благодаті. Якщо він не викуплений розкаянням і Божим прощенням, то тягне за собою виключення з Царства Христа й вічну смерть у пеклі, бо наша свобода вільна вбирати назавжди і безповоротно. Тим не менш, якщо ми можемо судити, що той чи інший вчинок сам по собі — важкий гріх, ми маємо довірити суд над людьми Божому милосердю.

Ми скоюємо легкий гріх, коли не дотримуємося заходів, які нам велить моральний закон щодо легкої матерії, або коли не підпорядковуємося моральному закону щодо важкої матерії, але не зовсім свідомо чи без повної згоди. Легкий гріх послаблює любов; він — прояв беззаконної прив’язаності до сотворених благ; він перешкоджає душі рухатися до доброчесного життя і творення морального добра; він заслуговує тимчасового покарання. Легкий гріх, скоєний свідомо і залишений без каяття, поступово штовхає нас до смертельного гріха. Але все ж таки легкий гріх не налаштовує нас проти Божественної волі та дружби; він не розриває союзу з Богом. Його можна виправити людськими силами за допомогою Божої благодаті. Він не позбавляє освячувальної благодаті, дружби з Богом, любові та, відповідно, вічного блаженства і не перешкоджає нам приступати до Святого Причастя.

На закінчення нагадаємо слова святого Августина: «Людина не може, бувши плотською, уникнути всіх гріхів, в усякому разі — легких грів. Але ці гріхи, які ми називаємо легкими, не варто вважати нешкідливими: якщо ти вважаєш їх нешкідливими — зваживши їх, здригнися, коли їх підраховуєш. Безліч легких предметів стає великою вагою; безліч крапель наповнює річку; безліч зерен складається в купу. Яка ж тоді наша надія? Насамперед — сповідь».

Переклад CREDO за матеріалами: Ольга Скакун, Vatican News

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: