Зі спогадів Слуги Божого архієпископа Фултона Шіна.
Коли я вперше прибув у Європу, щоб там продовжувати навчання як молодий священник, то зупинився в гуртожитку, який був власністю однієї жінки, назвімо її Мадам Сітров. Я жив там близько тижня, як раптом вона прийшла до мене і розповіла трагічну історію своєї сім’ї. Після шлюбу чоловік її покинув. Її донька провадила аморальне життя на вулицях Парижа. Розказавши мені все це, Мадам Сітров витягнула з кишені флакончик з отрутою. Вона сказала мені: «Я не вірю в Бога. Інколи до мене приходить думка, що якщо Бог є, то я Його проклинаю. Тому, оскільки життя для мене сенсу не має і є чимсь абсурдним, я вирішила з ним покінчити. Я збираюся це прийняти сьогодні увечері. Чи можете ви щось для мене зробити, отче?»
Я відповів їй: «Я не можу для тебе нічого зробити, якщо ти намірилася це проковтнути». Я її просив відкласти самогубство на дев’ять днів. На мою думку, це єдиний знаний мені випадок жінки, яка відклала самогубство на дев’ять днів…
Ніколи раніше я не молився так ревно, як тоді за ту жінку. Дев’ятого дня добрий Бог дав їй велику благодать.
Кількома роками пізніше, по дорозі до Лурда, я зупинився в одній місцевості, де мене прийняли на гостину Мсьє, Мадам і Мадмуазель Сітров. Наступного дня я запитав місцевого настоятеля, чи ця сім’я — добрі католики?
«Ах, як же чудово, коли люди зберігають свою віру ціле життя!» — відповів той священник. Він не знав цієї історії…
За: „Through the Year with Fulton Sheen”, 1985.
Переклад CREDO за: Arcybiskup Fulton J. Sheen
фінансово.
Щиро дякуємо!
