24 травня в домініканському календарі — свято Перенесення мощів святого отця Домініка. Загальноцерковні свята (а також недільний день) «перекривають» орденський спомин. Але домініканці своїх свят не забувають.
Йоан з Іспанії, описуючи святого Домініка, казав, що той був «більше ревним щодо спасіння душ, ніж інші люди, яких я будь-коли знав». Характерним елементом його турботи про людей стало проголошення Євангелія. Орден, заснований ним, мав цьому присвятитися повністю: брати, сестри і терціарії домініканського ордену мали проголошувати Слово Боже.
Проповідництво домінікових спільнот походило зі споглядання. Внаслідок споглядальної молитви те, чим брати жили, мало ставати плідним також для тих, до кого вони були послані. Свідчення життя мало бути підтверджуване словами. А слова походили з серця, в яке падало зерно. Те зерно, яке Бог посіяв у серці Домініка.
Домініканське проповідництво було їм самим нагадуване через слово, яким вони себе оточували. Вони знали, що аби стати достовірними, то мали до нього вподібнитися. Так вони ставали Христовими, оскільки Христос — це Євангеліє. Як він, кожен з нас має бути Доброю Новиною. Відповідно до приказки «з ким поведешся, того й наберешся»… Домінікова турбота про спасіння кожного грішника базувалася насамперед на усвідомленні того, що він сам також хотів спастися. Він став в один ряд із тими, до кого пішов. По-друге, він пізнав прещедрий плід особистої зустрічі з Христом і знав, що це може принести спасіння й тим, із ким він себе співвідніс.
Нікого не повинен дивувати запах помаранчі, що підноситься від гробу святого Домініка. Він був іспанець. Виховувався серед цих дерев. Із дитинства чув, як вони пахнуть. Можна би сказати, якоюсь мірою вони були частиною його самого. Що він ставав ними — ритм його життя визначали періоди їхнього квітування і завмирання до наступної весни…
Запах помаранчів був запахом домінікового буття. Якнайбільш природним — якнайбільш його. Він виражав святість не надзвичайну, а ту, якою жив, яка була його святістю.
Тому кожний домініканець має пахнути словом. Якщо він серед нього живе, ним себе оточує. Якщо воно визначає ритм його життя — його відшукають за запахом слова. Слово буде ідентифікатором домініканської святості.
Переклад CREDO за: Пьотр Ґайслер ОР, Dominikanie.pl
Місце, де зберігаються мощі св. Домініка. Монастир у Болоньї, Італія. Мармуровий ковчег ХІІІ ст.
фінансово.
Щиро дякуємо!
