Серце Ісуса, святине Божа

Коментарі до закликів Літанії до Пресвятого Серця Ісуса

У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.

Серце Ісуса, святине Божа

«Волатиме каміння!» — каже наш Господь Ісус до людей, які намагалися зацитькати тих, хто Його прославляв. Це пророцтво здійснилося, як може побачити кожен, хто подорожує землею, де мешкають християнами. Європа, чиї нації сьогодні здебільшого забули про Бога, все ще кричить — високими вежами соборів її столиць, невеликими вежами сільських храмів, величними стінами абатств і монастирів. Достатньо зайти під дах такого храму, щоб людські думки піднеслися догори: «Бог — світло!», здається, так волають вітражі й колони різних кольорів і висоти. І все ж таки наріжний камінь під такі місця, як Ясна Гура, Шартр, базиліки Рима — був закладений набагато раніше, ніж народилися будівельники цих святинь. Не було би їх, якби одного разу Богородиця не народила Сина і не поклала Його в ясла.

Храм Божий — це Серце Христа. Скільки було збудовано пірамід, храмів, статуй, у пошуках Творця, у бажанні наблизитись до Нього, ніби навпомацки, як св.Апостол Павло. І тут — сам Бог подарував нам храм, якого Він хотів: таке людське серце, як наше, але досконале і безгрішне, об’єднане з Сином Божим, вічною Особою Трійці.

Серце Ісуса — це завжди відкритий храм, що символізує його посмертна рана. Щоразу, коли хтось хоче наблизитися до Бога, все, що він має зробити, — це прийти до храму. Він завжди відкритий, для кожного є місце, постійно горить яскраве світло Божої присутності. Наші душі можуть відчути це під час адорації Пресвятого Таїнства.

Серце Ісуса — це храм Божий, збудований Ним для нас, для людей. Тут ми вчимося віддавати славу Всевишньому, дякувати Йому за все, просити Його про те, що нам потрібно, і вибачатися за нещастя наших гріхів. Це Євхаристійне Боже Серце — не лише храм, але й серце наших храмів. Чи то великий готичний собор, чи невелика лікарняна каплиця — всі католицькі святині мають одне завдання: дати нам місце духовного входу до «живого храму», яким є сам Ісус, Його Серце. Тому в Дарохранительниці б’ється серце кожної церкви; тому, коли ми входимо до храму, стаємо навколішки і благочестиво робимо знак хреста. Ми не повинні дозволяти нікому ставитися до Божого дому лише як до пам’ятки архітектури!

Однак доброта Господа нашого ще більша. Наприкінці літанії ми молимось, щоб Він зробив «наші серця подібними до свого». Це означає, що моє серце теж має бути храмом! Бог хоче жити в ньому, саме через Пресвяте Таїнство, отримане благочестиво й гідно, з любов’ю та усвідомленням того, що це Живий Хліб, справжня Особа Господа Ісуса, присутня в ньому для нас. Якби ми могли бачити Божу велич у серці іншої людини — ми, ймовірно, більше поважали би себе як християни. Не займалися бійками, плітками. Присутність Ісуса треба шанувати, особливо в його «людських храмах». Кожна людина має в собі цю таємницю, як мої близькі, так і незнайомі люди. Ось чому Господь Ісус каже нам із любов’ю та засторогою: «Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені».

Шануймо і любімо Серце Ісуса та всі Його храми!

Або:

Тема цього заклику взята зі Старого Завіту. Серце Ісуса порівнюють із єрусалимським храмом, що був збудований Соломоном. Цей храм є прообразом Серця Ісуса.

Що означає бути прообразом?

Ми кажемо, що Ісаак, несучи деревину і сходячи на гору, де він мав померти, — це прообраз Христа, який несе хрест на гору Голготу. Ми кажемо, що Ноїв ковчег — це прообраз Церкви, яка дає спасіння людям. У Старому Завіті багато таких символічних образів. Отже, прообраз — це як символ чи пророцтво, виражене не словами, а дією людини. Це образ чи подія, що відбувається в Старому Завіті й пророкує щось, що відбудеться в Новому Завіті.

Єрусалимський храм євреї розглядали як святе місце, як Божу оселю. Храм Соломона був побудований за тисячу років до народження Христа. Десятки тисяч робітників працювали в тиші сім років. Камінь відповідних розмірів готували в кар’єрах. Цей храм вважався одним із семи чудес світу. Після урочистої молитви царя з неба зійшов таємничий вогонь, який спалив жертви, підготовлені на кам’яному вівтарі. Таємничий туман заповнив храм, і Бог сказав Соломонові: «Я освятив цей храм, що ти збудував, оселивши там навіки моє Ім’я. Очі мої і серце моє будуть там на всі віки» (пор. 1Цар 9,3). Відтоді жертвоприношення тварин складалося Богові тут щоранку та щовечера.

У найсвятішому місці все було зроблено з золота. Ковчег Завіту був покритий золотом, а також оздоблений двома статуями херувимів, які прикрашали Ковчег. Був там золотий свічник, вівтар для жертвоприношення, також досить багато коштовних каменів. Усі багатства, які накопичив Соломон у цьому храмі, — це прообраз, символ досконалості Божого Серця. Але що таке золото, срібло та дорогоцінні камені порівняно з дарами, якими Божественні Особи наповнили Пресвяте Серце Ісуса? Це храм, прикрашений усією природною і надприродною досконалістю. В цьому храмі Бог отримує пошану, гідну своєї божественної величі.

Пресвяте Серце Ісуса було освячене набагато досконалішим чином, аніж храм Соломона. Не вогнем, що сходить з неба, або таємничим туманом (пор. 2Хр 7, 1-3), —самою Божественністю, яка його наповнила і просочила собою. Це Серце було освячене не обрядом, навіть найсвятішим, а голосом Бога Отця: «Ось Син мій любий, якого Я уподобав» (Мт 3,17).

Усі жертви, складені в Соломоновому храмі, були тільки прообразом нескінченної жертви, яка здійснилася в Серці Ісуса: жертви, яку склав за нас втілений Син Небесному Отцю.

Храм Соломона був єдиним місцем поклоніння єврейського народу. Пресвяте Серце Ісуса — це також єдиний досконалий храм Бога. Сам Христос назвав себе храмом. Коли євреї вимагали від нього знаку, доказу, що Він мав право піклуватися про храм у Єрусалимі, Ісус, вказуючи на себе, сказав: «Зруйнуйте цей храм — і за три дні Я підніму його» (пор. Йн 2,19).

Серце Ісуса — досконала жертва Богу-Отцю. Вогонь любові палав у Ньому, як на вівтарі в Єрусалимському храмі.

Ісус хоче, щоб ми приєднали наші молитви до Його жертв, щоби Він разом приніс їх Отцю. Чи наші молитви є такими, що Син їх може запропонувати Отцю? Давайте подумаємо про це, читаючи наші щоденні молитви.