Питання: Чи можна вважати мучениками тих, хто бореться за свою віру зі зброєю в руках, і чим тоді таке мучеництво відрізнятиметься від жертви ісламських терористів-самогубців? Або чи можна вважати мучениками тих, хто гине в боротьбі за соціальну справедливість, наприклад, керуючись «богослов’ям визволення»?
Відповідає Vatican News:. Звернемося до думки св.Томи Аквінського, який часто допомагає нам знайти відповіді на складні питання. Кажучи про ореол мучеництва у своїх «Сентенціях», св.Тома стверджує: «Коли людина помирає за спільне благо без посилання на Христа, вона не заслуговує на ореол мучеництва. Якщо ж вона відносить це до Христа, то заслуговує на цей ореол і є мучеником, як наприклад, людина, що померла при захисті держави від нападу ворогів, які намагалися зруйнувати віру в Христа». Іншими словами: ті, хто загинув із політичних, нехай навіть найблагородніших, причин, можуть вважатися мучениками Батьківщини, але не Христовими. Вінець Христового мученика отримує лише той, хто помер через власну віру або захищаючи християнські чесноти. Наприклад, св.Марія Ґоретті закричала до насильника, що напав на неї: «Це гріх! Бог не хоче цього. Ти потрапиш до пекла!» Багато дівчат загинули через фізичне насильство, але це не значить, що кожна з них може бути визнана мученицею. А Марію Ґоретті було вбито, коли вона захищала свою чистоту, до чого її спонукала християнська віра.
Повернімося до процитованих слів св.Томи Аквінського. Він згадує про мучеників, які помирають, захищаючи народ від тих, хто хоче зруйнувати віру в Христа. Таке мучеництво зовсім не схоже на загибель ісламських терористів, бо на них ніхто не нападає. У момент теракту вони не захищають свою віру, а навпаки, ображають її. Те ж саме можна було би сказати і про християнина, який убиває людей іншого віросповідання в ім’я своєї віри. Якщо в такій боротьбі християнин гине, то не через віру в Христа, а тому, що він сам виступив як несправедливий агресор. І навіть якби в цей момент він співав гімни Ісусові Христу, його не можна назвати мучеником або захисником своєї віри.
Візьмемо нещодавно канонізованого Оскара Ромеро. Архієпископ Ромеро — мученик, тому що він захищав свій народ в ім’я Бога від соціальної несправедливості. За день до його смерті під час Святої Меси, яку він звершував, архієпископ Ромеро закликав тих, хто вів терористичну боротьбу проти Церкви: «В ім’я Бога, в ім’я стражденного народу, скарги якого дедалі гучніше лунають до самих небес, прошу вас, молю, закликаю, наказую вам припинити репресії!» Святий єпископ у цих словах має на увазі гріх, що кличе до неба.
У статті «Вимір мучеництва» Карл Ранер пропонує розвинути богословську дискусію про те, як і чи можна застосувати концепцію мучеництва до тих, хто гине, утверджуючи справедливість і мир, адже йдеться про істинні євангельські цінності. Проте вінець мучеництва передбачає, що вбивця забирає життя християнина саме через те, що він християнин, а не тому, що хоче знищити борця за справедливість і мир. У всякому разі, текст св.Томи Аквінського захищає саме такий погляд. Зокрема він каже про ті випадки, коли людина захищає спільне благо від посягання ворогів, які намагаються зруйнувати віру в Христа, і втрачає життя, захищаючи це благо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
