Першою практичною і фундаментальною для нас, чоловіків, дією, яка веде хлопців до зрілої мужності, має бути така: чоловіки мають бути головними катехетами і наставниками для юнаків та один для одного.
Чоловіки мають об’єднатися в братство і впроваджувати хлопців у зрілість, зорієнтовану на Христа. Наше суспільство намагається стерти межі поміж жінкою і чоловіком; отже, стало актуальніше, ніж будь-коли, щоб Церква почала ділитися красою різниці статей. Це, зокрема, означає забезпечити простір для правильного формування хлопців і чоловіків.
Формація чоловіків
У вашій парафіяльній спільноті є такий простір? Використайте його. Немає такого простору? Створіть його. Я часто підкреслюю, що одна з найважливіших причин успіху апостольства Братств — це те, що католики (чоловіки та хлопці) збираються в одному місці як брати.
За довгі роки праці з молодими і дорослими чоловіками я помітив, що найбільшого духовного і морального зростання можна досягти за безпосереднього наставництва та навчання у братерському, виключно чоловічому оточенні. Визнати різницю між хлопцями й дівчатами щодо потреб, пов’язаних із формацією, — це не порушує рівної гідності обох статей. Виховання — це, по суті, переливання дружби та любові, а дружба корениться у схожості. Чоловіків мають формувати чоловіки, а жінок — жінки.
Ми як католики стикаємося сьогодні з кризою чоловічості в наших парафіях. Сучасна парафія може дуже небагато запропонувати пересічному чоловікові, який хоче зміцнити та зорієнтувати свою чоловічість у дусі Христа.
Більшість чоловіків, які серйозно ставляться до своєї віри, змушені сьогодні шукати зростання в різних товариствах, переважно поза парафією. Чоловіки, які дбають про чоловічу формацію своїх синів, рідко бачать парафію як місце чоловічої ініціації. Своєю чергою, парафії рідко серйозно ставляться до ролі батька у вихованні, припускаючи, що для чоловіків це неважливо.
Відповідальність батька за формацію дітей
Що якби ваш настоятель завтра з амвону оголосив: «Здається, наша стратегія катехізації не діє, бо стільки молоді не знає основ віри і відходить від Церкви. Отже, замість того, щоб посилати своїх дітей на уроки релігії, нехай усі батьки прийдуть до мене в канцелярію, де я ознайомлю їх із темами, які вони потім опрацюють у своїх сім’ях. Роль батьків дуже важлива у формуванні образу Бога і навчанні віри, тому відсьогодні ми будемо частіше на них спиратися. Якщо вам буде потрібна допомога, дайте мені знати. Але саме ви навчатимете своїх дітей. За п’ять місяців я оціню їхні успіхи».
Якби батьки опинилися перед таким викликом із боку парафії, у них була би також мотивація пізнати свою віру та підготувати дітей. Вони б узяли на себе таку відповідальність.
Коли чоловіки навчають віри, це також допомагає хлопцеві вийти поза модель навчання в класі, що — так це діється — будує братерство. Як чоловіки, які хочуть виконувати роль наставників молодшого покоління, ми маємо розуміти: коли працюємо з молоддю — не намагаймося до неї «дійти». Ми маємо вказати їм дорогу, щоб вони могли «дійти» до нас, бо напрямок до зрілості — саме такий.
Ми, чоловіки, не повинні звертатися до молоді як до молоді; маємо ставитися до хлопців як до майбутніх чоловіків. Якщо ми виконуємо роль наставника, то не трактуймо їх як проблему для розв’язання, як нагоду поставити «галочку». Маємо дивитися на них із батьківською любов’ю і, як радить св.Павло: «молодших [умовляй ] як братів» (1Тим 5,1).
Уривок із книжки Джейсона М. Крейга «Як стати чоловіком. Відкрий у собі впевненість, силу й відвагу воїна».
фінансово.
Щиро дякуємо!
