Помер єпископ Мілан Шашік

Учора ввечері, 14 липня 2020р., помер правлячий єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан Шашік. Владиці було 68 років.

Про смерть єпископа повідомляє сайт єпархії. 

Мілан Шашік Народився 17 вересня 1952 року в селі Легота біля міста Нітра у Словаччині. Став п’ятим сином у родині землеробів Яна Шашіка та Анни Бернатової. Через чотири дні був охрещений у місцевому парафіяльному храмі св.Анни.

31 серпня 1971 року був таємно прийнятий до місійної спільноти св. Вікентія де Поля (лазаристів) та розпочав новіціят (монашим спільнотам у соціалістичній Словаччині з 1950 року було заборонено приймати нових членів). 17 серпня 1972 складає тимчасові обіти, а 27 вересня 1973 року в провінційному домі сестер вінкентинок в Мендрику (сьогодні Чеська Республіка) складає вічні обіти.

Із 1 вересня 1971 року був офіційно прийнятий до священичої семінарії за направленням Трнавської єпархії. Навчається на Кирило-Мефодіївському богословському факультеті в Братиславі. Тут зустрічається зі студентами-семінаристами  Пряшівської єпархії, які теж навчаються в Братиславі, в єдиній семінарії у Словаччині. Почав цікавитися східним обрядом, тому чотири семестри щосуботи відвідував лекції зі східної літургії, співу та історії. Із семінаристами Пряшівської єпархії брав участь у греко-католицьких Службах Божих у парафіяльному храмі Воздвиження Чесного Хреста в Братиславі (сьогодні кафедральний собор Братиславської єпархії греко-католицької Церкви).

2 червня 1976 року єпископ Юліус Ґабріш, Апостольський адміністратор Трнавської архієпархії, висвячує його на диякона. 40го червня він єдиний раз служить як диякон греко-католицьку Літургію в храмі Воздвиження Чесного Хреста. А 6 червня того ж року на свято Зіслання Святого Духа був висвячений на священика у Братиславському соборі святого Мартина разом із іншими 36 дияконами з усіх єпархій Словаччини (окрім Пряшівської єпархії). Святитель той самий – владика Юліус Ґабріш.

Першу святу Літургію звершив у базиліці Семиболісної Діви Марії, головної покровительки Словаччини в Шаштині. У своєму рідному селі вперше служив за участю тисячі людей з околиць у неділю 13 червня 1976 року.

Із 1 листопада 1981 року призначений адміністратором парафії в гірському поселенні Банська Бела при Банській Штявниці в Середньословацькому краї. Окрім цього, обслуговує ще парафію Годруша-Гамре. Опісля допомагає в Банській Штявниці та адмініструє Антол (сьогодні Святий Антон).

У січні 1986 року після погроз поліції отця Мілана переводять до однієї з найменших парафій єпархії – Висока при Банській Штявниці, де мешкало 157 жителів, в її філії Декиш – 240 жителів (220 католиків та 20 євангелистів), а в Копаниці – менше 150 жителів (40 католиків та 110 євангелистів). Три з половиною роки минуло між дуже ревними вірниками, особливо в Декиші.

На початку змін на краще, 15 липня 1989 року, переведений парохом до села Яцовце при Топольчанох. Три філії – Кузьмиці, Тесари та Вельке Бедзани вже тоді мали нові храми. Разом із помічним священником катехизує велику кількість дітей, проводить Богослужіння, сповідає, євангелізує.

Після змін політичної ситуації вже влітку 1990 року посланий на духовні студії до Рима.  1990-1992 роки – навчання в Терезіяні в Римі. На початку січня 1991 року вперше відвідав Україну (Закарпаття). Влітку 1991 року мав десять тижнів місійного досвіду в Еквадорі.  Взимку 1992 року побував у Росії: Москва, Волгоград, Комишин та Енгельс. У червні 1992 року закінчує навчання в Римі – здобуває ліценціат із богослов’я. Бере участь у Генеральному зібранні отців-лазаристів у Римі. Тоді ж отримує запрошення працювати в Апостольській нунціатурі в Києві.

19 серпня 1992 року приїжджає в Україну, на Закарпаття, у село Довге. Служить душпастиирем для словацької спільноти у Великому Березному, Кольчині, Довгому й Лисичові аж до 4 жовтня 1992 року. Між тим бере участь у перепохованні тлінних останків священномученика отця Петра Павла Ороса в Білках.

Із 5 жовтня 1992 року до 5 липня 1998 року працював в Апостольській нунціатурі в Києві. Виконуючи службові обов’язки, об’їздив майже всю Україну, супроводжував Апостольського Нунція, перекладав. За цю працю в нунціатурі 9 жовтня 1998 року о.Мілана нагороджено Папським орденом “Pro Ecclesia et Pontifice”.

Часто навідувався на Закарпаття, допомагав у пастирському служінні, певний час навіть щосуботи та щонеділі. Брав участь у святкуваннях 400-ї річниці Берестейської унії та 350-ї річниці Ужгородської унії. З січня 1994 до липня 1998 року також служить для чеської спільноти в Києві.

Після закінчення праці в Нунціатурі повернувся до Словаччини, де став настоятелем спільноти отців-лазаристів у Банській Бистриці, директором новіціяту. Викладав у Банськобистрицькій семінарії в Бадині. В цей час часто навідувався в Україну та допомагав як душпастир.

12 листопада 2002 року призначений за єпископ для греко-католиків Закарпаття – Апостольським адміністратором Мукачівської греко-католицької єпархії з осідком в Ужгороді. Єпископські свячення йому уділив 6 січня 2003 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ у Римі.  Кафедру прийняв 25 січня 2003 року.

28 червня 2004 року разом із кардиналом Йозефом Томком освятив завершену будову Ужгородської греко-католицької богословської академії та семінарії.

2009 року прийняв громадянство України.

17 березня 2010 року іменований єпархом Мукачівським та 24 квітня святково введений (інтронізований) на кафедру в Ужгородському соборі Воздвиження Чесного Хреста.

13 квітня 2011 року в переддень 100-ї річниці блаженного священномученика Теодора перебрався до історичної резиденції Мукачівських єпископів в Ужгороді поруч із кафедральним собором.

За цей час владика Мілан освятив 160 храмів та каплиць, висвятив 154 нових єпархіальних священників.