«Святий Пій Х вчить нас усіх, що в основі нашої апостольської діяльності, провадженої на численних площинах, завжди повинен бути глибокий особистий зв’язок із Христом, що його потрібно пильнувати й розвивати з дня на день», — сказав Бенедикт XVI.
З нагоди літургійного спомину св.Пія Х нагадуємо катехезу папи-сеньйора, виголошену під час загальної аудієнції 18 серпня 2010 року в Кастель Гандольфо.
Я б хотів зупинитися на постаті мого попередника, Пія Х, підкреслюючи деякі його риси, що можуть бути корисними також і для душпастирів та вірних нашого часу.
Джузеппе Сарто — так його звали — народився в Рієзе (провінція Тревізо) 1835 року в сільській родині; після навчання в семінарії у Падуї був висвячений на священника у віці 23 років. Спершу був вікарієм у Томболо, потім настоятелем у Сальвано, пізніше став каноніком катедри у Тревізо з обов’язками єпископського канцлера і духовного отця дієцезіяльної семінарії. У ті роки багатого й великодушного пастирського досвіду майбутній папа показав свою глибоку любов до Христа і Церкви, ту покору і простоту й велику любов до тих, хто в найбільшій нужді, які характеризували все його життя. 1884 року був призначений єпископом Мантуї, а 1893 — Патріархом Венеції. 4-го серпня 1903 року його вибрали на Папу. Служіння це він прийняв із сумнівами, оскільки не вважав, що впорається із таким високим завданням.
Понтифікат св.Пія Х залишив незнищенний слід в історії Церкви та відзначався великими зусиллями реформи, коротко вираженої в його єпископському девізі: Instaurare omnia in Christo — «Відновити все у Христі». Його старання охоплювали різні церковні середовища. Від початку він включився в реорганізацію Римської курії, пізніше започаткував працю над укладенням Кодексу канонічного права, що був затверджений його наступником, Бенедиктом XV. Далі він підтримував реформу навчання і формації майбутніх священників, закладаючи також численні місцеві семінарії, обладнані хорошими бібліотеками й забезпечені відповідно підготовленими викладачами. Іншою важливою цариною була доктринальна формація Божого люду.
Коли він ще був настоятелем, уклав катехізис, а як єпископ Мантуї працював над створенням єдиного катехізису, якщо не вселенського, то принаймні італійською мовою. Як справжній пастир, він розумів, що в ситуації тих часів, хоч би з огляду на явище еміграції, катехізис був доконечністю, щоби кожен вірний міг по нього сягнути, незалежно від місця та обставин свого життя. Як папа, він підготував текст християнського вчення для Римської дієцезії, який пізніше поширив для всієї Італії та на цілий світ. Цей катехізис, що має його ім’я, став для багатьох надійним провідником у пізнанні істин віри, завдяки простій, ясній і чіткій мові та з огляду на успішність у поясненні.
Багато уваги Пій Х присвячував реформі літургії, зокрема сакральної музики, щоби провадити вірних до глибшого молитовного життя і до повнішої участі в таїнствах. У листі motu proprio «Tra le Sollecitudini» (1903 — у перший рік понтифікату) він стверджує, що істинно християнський дух має своє найперше і незаперечне джерело в чинній участі у святих таїнствах та в урочистій і публічній молитві Церкви. Тому він радив часто приступати до таїнств, підтримуючи щоденне прийняття Святого Причастя, за доброго приготування, та, відповідно, запроваджуючи Перше Причастя для дітей у віці 7 років, «коли дитина починає розуміти».
Вірний завданню зміцнювати братів у вірі, св.Пій Х рішуче реагував на певні тенденції, що з’явилися в теологічному середовищі на межі ХІХ і ХХ століть, засуджуючи «модернізм», щоб захистити вірних від помилкових ідей та підтримати наукове дослідження Об’явлення, згідне з традицією Церкви. 7-го травня 1909 року Апостольським листом «Vinea electa» він установив Папський біблійний інститут.
Останні місяці його життя точилися під відлуння війни. Заклик до католиків світу, скерований 2 серпня 1914р., щоб виразили «гіркий біль» тодішніх часів, був сповненим болю криком батька, який бачить синів, що вийшли один проти одного. Незабаром після цього він помер, 20 серпня, а слава його святості почала одразу ж ширитися серед християнського люду.
Любі браття й сестри, св.Пій Х вчить нас усіх, що в основі нашої апостольської діяльності, провадженої на численних площинах, має завжди бути глибокий особистий зв’язок із Христом, який належить пильнувати й розвивати з дня на день. Лише тоді, коли ми закохані в Господа, ми спроможні провадити людей до Бога й відкрити їх на Його милосердну любов, і так відкрити світ на Боже милосердя.
Бенедикт XVI, Кастель Гандольфо, 18.08.2010р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
