Інтерв’ю

Церква в Білорусі не втручається в політику, але має право на моральну оцінку

03 Вересня 2020, 12:35 341 КАІ

Церква не втручається в політичну суперечку; однак вона має право на моральну оцінку того, що відбувається, і на такому рівні висловлюється про єдність і будування на відповідних цінностях.

Так сказав у розмові з КАІ о.Лешек Кшижа TChr, директор Товариства допомоги Церкві на Сході при Конференції єпископату Польщі, яка понад 30 років підтримує католиків — зокрема, в Білорусі.

Дорота Абдельмула, КАІ: Скоро вже місяць після президентських виборів у Білорусі. Які відомості надходять до вас нині від Церкви з тих теренів?

Отець Лешек Кшижа TChr: Відомості, які до нас надходять, — можуть викликати крайні емоції.

З одного боку — небачена досі мобілізація принаймні частини тамтешнього суспільства, а при цьому — мирне налаштування, пошана до спільного майна: тут згадуються широко відомі фото, де видно протестувальників, які, перш ніж залізти на лавки, знімають взуття!

З другого боку — непропорційна реакція сил правопорядку; хоча, на щастя, нині ситуація під цим кутом бачення змінилася на ліпше.

До цього всього — сигнали стосовно життя Церкви і великий «знак запитання»: а що далі?

— А як у цій ситуації діє Церква?

— Реакція Церкви — конструктивна. По-перше, вона близька до людей, їхніх справ і того, чим вони зараз живуть. Прикладом цього є відкриті храми й молитва, що в них триває, а також конкретна допомога. Церква не втручається в політичну суперечку, але має право на моральну оцінку того, що діється, й на такому рівні з турботою висловлюється про єдність і будування на відповідних цінностях.

По-друге — всі Церкви та релігійні спільноти представляють у цій темі одну лінію, понад поділами, невпинно закликають до діалогу та мирного розв’язання посталої ситуації. Запрошують до роздумів не тільки в національному вимірі, але насамперед в індивідуальному. Архієпископ Кондрусевич закликав: «Країна не зміниться так довго, як довго не зміниться людське серце».

По-третє, Православна і Католицька Церкви, протестанти, юдеї та мусульмани також єднаються в молитві за Батьківщину.

— Однак Патріарх Кіріл знову привітав цими днями Лукашенка з нагоди його дня народження…

— Православна Церква у Росії, і в Білорусі напевно також, має специфічні стосунки з державною владою, але Синод, який нещодавно засідав у Москві, висловив духовну занепокоєність громадянським конфліктом у Білорусі, що «приніс людські жертви і страждання», й закликав припинити насильство. Вже колишній предстоятель білоруської Православної Церкви митрополит Павло привітав 10 серпня Олександра Лукашенка з перемогою, однак через чотири дні перепросив вірних за це.

Натомість новий православний очільник Білорусі, митрополит Веніамин, закликає до спільної молитви та особистої покути.

— Який вплив нинішня ситуація має і може мати на Церкву? Чи може ця ситуація, на Вашу думку, якось змінити стосунки «держава-Церква» в Білорусі?

— За церковними джерелами, на 10-мільйонну столицю Білорусі католиків налічується близько 15%. З огляду на кількість вірних, це друга після Православної Церкви конфесія в Білорусі. На жаль, досі немає порозуміння, яке б регулювало відносини між Мінськом і Ватиканом, тобто конкордату. Судячи з нинішньої ситуації — така угода була би вельми доречною.

Доходять до нас також тривожні сигнали про різні ситуації, які зачіпають також і Церкву, як хоч би та з Мінська, коли останніми днями, розганяючи опозиційну демонстрацію на площі Незалежності, силовики зачинили людей у «Червоному костелі», блокуючи зовні виходи з храму.

Або найновіша справа — коли на територію Білорусі не впустили предстоятеля Католицької Церкви в цій країні архієпископа Кондрусевича, хоча він — громадянин цієї держави! А до того ж, курйозна мотивація цього рішення. Ці події мобілізують вірних: молитву в намірі архієпископа та за всю Білорусь вознесли під час процесії довкола Червоного костелу в Мінську. Вірні зібралися перед кафедральним храмом, тримаючи в туках фотографії пастиря. Акцію солідарності перервала міліція.

Подібне було в Гродно. «Події останніх днів вказують на те, що в Білорусі тривають переслідування Католицької Церкви», — сказав Генеральний вікарій Мінсько-Могилевської архідієцезії єпископ Юрій Кособуцький. Усе це викликає неспокій та побоювання; але я певен, що тамтешня Церква надалі йтиме шляхом діалогу та мирних розв’язань, згідно з ученням Церкви.

— Католицька Церква в Білорусі довгі роки має підтримку від Товариства допомоги Церкві на Сході. В чому ця допомога полягає нині?

— Від 1990-х років Церква в Білорусі має свої структури і функціонує самостійно; це Вселенська Церква, в якій чималу частину вірян становлять поляки або люди польського походження. Ми, як Товариство допомоги Церкві на Сході, та багато інших організацій, не лише з Польщі, стараємося тільки підтримувати справи, які такої допомоги потребують з огляду на матеріальне становище. Ми робимо це вже 30 років, подібно як і в інших країнах поза східним кордоном Польщі. Ця підтримка стосується різних царин життя тамтешніх Церков — від ремонтно-будівельних робіт, через душпастирську діяльність, і до благодійництва.

Найбільшою підтримкою Церкви в Білорусі були священники, сестри-черниці та брати-ченці з Польщі. Як тільки така можливість з’явилася — не зважаючи на умови, вони туди поїхали, щоб допомагати у відроджуванні Церкви. У 1990-х роках на території Білорусі було близько 110 парафій та майже 60 священників, церковних структур не існувало. На сьогодні парафій там 466, у них працюють 473 священники, з яких тільки 75 — закордонні душпастирі, не тільки з Польщі. Протягом останніх років кількість духовенства, яке приїздить із Польщі, сильно зменшилася, насамперед тому, що вже є місцеві священники й черниці, але також тому, що одні виїхали зі, скажемо так, «природних» причин, а інших примусили до виїзду.

Також я б хотів згадати про громадян Білорусі, які нині перебувають у Польщі. Це друга (після українців) група іноземців у нашій державі. На початку 2020р. понад 25 тис. мешканців Білорусі мали дозвіл на перебування в Польщі. Більшість — поляки або люди польських коренів. Тут вони працюють, навчаються, дехто створив сім’ї, часто — у мішаних подружжях. Частина з них, подібно як і громадяни України, належать до наших парафіяльних спільнот, навіть включаються у парафіяльне життя на різних рівнях.

Мало того: у нас є також священники, ченці та черниці з Білорусі! Я згадую про них тому, що це — плоди душпастирських старань тих, хто після «перестройки» вирушив на ті землі, але насамперед тих, хто в найтяжчі роки комунізму, часто плативши високу, ба навіть найвищу ціну, творили там Церкву, — як духовенства, так і мирян.

— Наскільки великою є допомога, на сьогодні переказана з Польщі в Білорусь за посередництвом Товариства?

— Товариство допомоги Церкві в потребі при Конференції єпископату Польщі в кожну другу неділю Адвенту організовує всепольську збірку пожертв. Щороку з зібраних коштів ми отримуємо близько 2,5 млн злотих, третину переказуємо Церкві в Білорусі, вочевидь під реалізацію раніше надісланих проєктів, і так уже 30 років.

Із великим задоволенням, багато разів буваючи в Білорусі, я захоплювався відремонтованими чи обладнаними храмами. Радію, що з допомогою Товариства діти й молодь можуть зустрічатися у світлицях, поїхати на канікули, а старші люди мають допомогу та опіку.

— А на яку допомогу від поляків білоруси розраховують нині?

— Я знову згадаю слова архієпископа Кондрусевича: «Від Церкви в Польщі ми насамперед очікуємо солідарності й молитви. Поки що чекаємо тільки цього. Майбутнє напевно вкаже на інші форми допомоги».

І саме так відбувається! До молитовної солідарності закликали Примас Польщі архієпископ Войцех Поляк та голова Конференції єпископату архієпископ Станіслав Ґондецкі. У численних парафіях та спільнотах цей молитовний намір постійно наявний. Крім того, від початку протестів, щодня о 20.00, відбувається молитва Розарію в намірі мирних змін у Білорусі. Ініціатори молитви — молодь із Гродно, а потім її підхопила білоруська молодь, що мешкає в Польщі. Це коло щодня шириться, воно починає охоплювати й інші європейські країни. Кожний з нас запрошений до молитви в цьому намірі, вочевидь також у різних формах та в різний час. Так ми будуємо спільний, понад поділами, щоденний простір молитви. Молодь, яка зараз мешкає в Польщі, організовує Святі Меси в намірі Білорусі.

Пам’ятаймо про наших сусідів із Білорусі, особливо зараз, коли в Польщі відзначається 100-річчя Чуда над Віслою та 40-річчя підписання Серпневих угод* — подій, які змінили історію Польщі і не тільки!

— Дякую за розмову.

 

*

Серпневі угоди, або Гданська угода, — мирне порозуміння, підписане 31 серпня 1980 року в Гданську, після тривалих страйків на суднобудівельному заводі, що були протестами проти економічно безнадійної комуністичної політики уряду Гомулки. Внаслідок страйків сформувалася незалежна від уряду польська профспілка: так виникла «Солідарність».

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: