Погляд

Секти: поза Церквою і в Церкві. Що треба мати на увазі, щоб уберегтися?

01 Жовтня 2020, 10:24 1688 Олександр Івашков

На всіх етапах розвитку Христової Церкви поставали єретики-лжепророки, які намагалися протистояти загальному вченню, створювали власні об’єднання, відводячи людей убік від прокладеного Церквою шляху.

Маніхейство, аріанство та інші — відводили людей від справжньої віри, створюючи підмінники Христової Церкви, і відповідно граючи на руку дияволу.

Говорячи про єресь сьогодні, ми маємо розуміти, що вчення протестантських церковних спільнот у тих чи інших аспектах — єретичні щодо католицизму, однак це не заважає нам визнавати їхні церковні спільноти, офіційно називати їх Церквами і рахуватися з ними — хоч, наприклад, і відмовляючи протестантам у прийнятті Таїнств Вселенської Церкви.

 

Стежка вбік від прямої дороги

Серед безлічі протестантських церковних спільнот є ті, які мають менше розбіжностей із Католицькою Церквою, а є ті, які мають значно більше фундаментальних.

Наприклад, адвентисти сьомого дня заперечують учення про безсмертя душі та вічних мук для невіруючих. Вони вірять, що під час Другого пришестя Христа відбудеться перше відродження померлих для життя вічного, тоді як інші, що відкинули благодать Божу, будуть відроджені після «Тисячолітнього царства» для засудження і понесуть відплату за гріх — смерть: будуть повністю знищені за допомогою вогню. Вони також стверджують, що їхній засновник, Вільям Міллер, не помилився, проголошуючи датою Другого пришестя 21 березня 1843 року: згідно з їхнім ученням, у цей день Христос нібито прийшов в «Небесне Святилище» і почав очищати його, після чого прийде на землю, і відбудеться Страшний Суд. Все це — єресь із позиції Католицької Церкви. (Про «Тисячолітнє царство» ми говорили в статті про єретичні послання ірландки Мері Карберрі.)

Проте є релігійні організації, які виглядають як одна з протестантських церковних спільнот, а насправді це секта. Ключовим відмінником є той факт, що секти переважно не визнають Вселенську Церкву та всі інші християнські спільноти, і не поєднують себе з Реформацією.

Наприклад, мормони вважають себе християнами, однак вони не належать до протестантської, католицької або православної течії, а їхні окремі вірування відрізняються від основних течій християнства. Для них священною є Книга Мормона. Їхнє вчення припускає, що Бог міг бути колись людиною і потім став Богом. Тому люди, які сповідують їхнє вчення та виконують усі їхні приписи, можуть у майбутньому стати такими, як боги, та управляти своїми світами.

Інша масово поширена світом секта — Свідки Єгови — не приймає основних релігійних доктрин загальновизнаного християнства і, відповідно, взагалі не може вважатися християнською. До того ж вони відзначилася переписуванням Біблії на свій лад.

 

Що таке секта і як її розпізнати

Термін «секта» походить від латинських слів seco, secare — відтинати (звідси «секатор» — інструмент для обрізки), відділятися від когось, або sequi, sequor — іти за кимось.

Секта — це релігійне об’єднання, яке вирізняється специфічною поведінкою. Наприклад, може мати авторитарну структуру, застосовувати різні форми «промивання мізків», контролювання думок, використання групового тиску.

Секта може бути відокремлена від якоїсь із релігій або мати своє віровизнання, що вийшло від одної з Церков чи релігійних спільнот. Секта приймає власні доктринальні й культові норми, створює власні організаційні структури.

Апостольський Престол видав 1986 року документ «Секти, або нові релігійні рухи. Душпастирський виклик». Там сказано, що сучасна Церква бачить небезпеки, що виникають через існування нових релігійних рухів і сект, але вона далека від того, щоб накладати на них анафеми. За цим документом, секти можна розділити на:
псевдохристиянські;
ті, що мають релігієзнавчий вимір;
деструктивні;
псевдорелігійні рухи;
світоглядні спільноти.

Для нас, як християн, більшу небезпеку можуть представляти саме псевдохристиянські секти, бо вони вдало підлаштувалися під християнство і, відповідно, мають більше шансів заманити тих, хто шукає Христа.

Згідно зі згаданим документом, псевдохристиянські секти — це ті, які певною мірою пов’язані з християнством, оскільки користуються Біблією. Документ дає такі критерії трактування сект:
1.Окрім Біблії, мають інші «об’явлені» книги або «пророчі послання»;
2.Виключають із Біблії певні протоканонічні книги;
3.Радикально змінюють зміст Біблії.

Як правило, ці секти очікують кінця світу й тисячолітнього царства, або також покладаються на «Нового Месію».

У діяльності сект ми часто можемо звертати увагу на їхню рису, відмінну від звичайних релігійних організацій чи Церков: вони зазвичай агресивно налаштовані до інакодумців. Якщо лунає постійна критика на адресу християнської Церкви, якщо зверхньо ставляться до людей, які не належать до групи, якщо лідер претендує на непомильність і богообраність та ставить свій авторитет вище від авторитету Церкви — тоді вочевидь ми бачимо релігійний рух, який перетворився на секту.

Підміна добра і любові дуже розповсюджена в сектах. Для нових, часто випадкових членів, у секті створюється так званий оазис любові: все для того, щоби створити в людини враження, ніби вона потрапила в те місце, де її люблять і приймають, де вона потрібна; що її проблеми всіх цікавлять і їй хочуть допомогти. Такий прояв «любові» триває доти, доки особа не вкорениться в секті. Потім у людини можуть «відкритися очі» на реальність стосунків у групі, однак це може бути вже запізно: промиті мізки, обірвані контакти і страх уже міцно тримають жертву в лабетах сектантства. В інших випадках людина може продовжувати довгий час перебувати у своєрідній ейфорії, впевненості, що лише там знайде спасіння, — але насправді вона вже перестає відчувати межі реальності.

 

Мімікрія. Будьмо уважні

Часто секти підлаштовуються під церковну конфесію, релігійні та громадські об’єднання. Показовим прикладом є секта догналівців, яка пустила свої корені на Заході України і прийняла назву «правовірної греко-католицької церкви».

Догналівці, або «підгорецькі отці», — псевдохристиянське церковне об’єднання авторитарного типу. Її заснував колишній чеський римо-католицький священник Антонин (Ілля) Догнал. Ця секта навчає доктрин, які ставлять її за межі християнства. Вона практикує елементи кабали, ворожіння через підкидання монетки, на зернятках Розарію, а також за допомогою Святого Письма. Зафіксовано також, що через так звану «бойову молитву» секта вводить своїх адептів у стан зміненої свідомості. Під час таких молитов її члени повинні приймати певні прописані пози і дотримуватися точно визначеної їх тривалості, подібно до того, як це практикується в йозі. При цьому адепти повторюють окремі медитативні фрази.

Догнала вважають непомильним пороком, через якого промовляє Бог. Секта намагається втручатися і в політичне життя, проповідуючи проросійські позиції, і є фактично адептом «руського міра» на Заході. Є небезпідставна інформація вважати її проєктом російських спецслужб.

Але особливістю догналітів є все ж таки маскування під УГКЦ. Це один із представників так званих сект-мімікрантів — рідкісного типу, коли секта маскується під іншу конфесію. Тим самим діяльність секти спрямовується на членів певної конфесії або має прагнення, щоб її вважали кимось іншим.

«Церква» Догнала не тільки маскується під УГКЦ, але й зареєструвала чимало різних громадських організацій, які можна прийняти за звичайні греко-католицькі або просто християнські. Серед них — організації з такими назвами, як «Молодь за здорове життя», «Сім’я під покровом Богородиці», «Союз християнських матерів Львівської області» тощо. На їхньому утриманні — реабілітаційний центр «Тавор», де лікують узалежнених. Але особливо догналівці відзначилися створенням клону католицької організації «Рух чистих сердець».

Діяльність багатьох лжепророків небезпечна насамперед потужною сатанинською еманацією. Ті, хто поглиблено проходять через кола їхніх практик, можуть отримати важкі поневолення нечистими духами. (Це окрім можливих матеріальних небезпек: утрат грошей, коштовностей тощо). І наслідки та глибина поневолення часто вражають. Сандей Аделаджа, Мунк та їм подібні своєю діяльності вганяють людей у прірви диявольської одержимості.

У Львові діє відомий критикан Церкви — пастир Михайло Риба. Він приваблює людей цікавими і влучними промовами і нібито благодаттю, яку вони часто відчувають під час зібрань. Проте нечистий може робити фальшиві чуда, давати відчуття екстазу, як це роблять ті ж самі наркотичні засоби. І точно так само, як наркотичні засоби призводять до залежності, так і сатанинські вчення обплутують, сковуючи волю, позбавляючи тверезого глузду і вводячи в залежність.

Головні ознаки висловлювань пастиря Риби: лише в цьому місці ви можете отримати необхідну благодать; лише за ним є істина, а Церква продалася дияволу.

 

Вже найперші прояви — сигнал небезпеки

Будь-якому католику треба розуміти, що шлях із Христової Церкви до сект має наслідки не тільки для душі (і, можливо, матеріального стану), але й веде до покарання з боку самої Церкви. Згідно з Канонічним правом, Церква має право покарати католиків, які допускаються злочину стосовно неї.

Кожен католик — чи мирянин, чи духовного сану — має обов’язок перебувати в єдності з Церквою. Той, хто нехтує Вселенською Церквою, переходячи до секти, нехтує також обов’язком перебування у спільноті Церкви та єдності з нею — стає віровідступником. Покарання за відступництво існує як захист віри, яка є фундаментальним благом Церкви. Той, хто пішов шляхом віровідступництва та схизми (відмова від підкорення церковній владі), може бути покараний великою екскомунікою (відлученням від Церкви).

Першим кроком для вірянина може бути впадання в єресь, коли людина бере під сумнів або заперечує якусь із істин католицького віровчення.

Кожен католик має пам’ятати, що Церква це сам Христос і, відповідно, Він дає можливість іти в Його благодаті дорогами спасіння. А завдання диявола якраз — відвести від неї якомога більше людей.

«Я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо! Як слухатимеш заповіді Господа, Бога твого, які Я заповідаю тобі нині, — щоб любити Господа, Бога твого, ходити Його дорогами та додержуватися Його заповідей, установ і рішень, — то житимеш; і Господь, Бог твій, розмножить і поблагословить тебе» (Втор 30, 15б-16)

*

Спільнота «Новий Тавор» — це відкритий християнський осередок при київській римо-католицькій парафії св. Олександра для зустрічей, молитви, формації, спільного служіння і розвитку в дусі взаємоповаги й любові для християн, об’єднаних спільною місією та цінностями, які прагнуть пізнавати Живого Бога, усвідомлювати себе Його рідними дітьми, приймаючи материнську любов Пресвятої Діви Марії, і в натхненні Святим Духом йти Господніми стежками.

Основна діяльність — проведення спільнотних зустрічей, біблійних груп, реколекцій, нічних чувань, молитов прославлення, євангелізаційних заходів, курсів, інших служінь.

 

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит серпень-вересень
Зібрано Залишилося зібрати
39617грн
25626грн
Потрібно зібрати
65243грн
Залишилося
-0днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: