Апостоли і первісна Церква утворили відмінний від світського спосіб обчислення часу. Для світу неділя — це останній день вікенду, а для християн — перший день тижня.
Святкування неділі християнами в сучасному світі натикається на численні труднощі. З одного боку, є тенденція максимально подовжити робочий день і тиждень, включаючи в нього неділю. Дуже часто рабам праці дається короткий час неділі, щоб перепочили, а з понеділка краще працювали. І тому неділя стає часом сну та швидкого вирішення побутових проблем, щоби з понеділка з ентузіазмом «гребти на галерах» праці. Деякі так до цього звикають, що вихідні трактують як зло, і з нетерпінням чекають понеділка.
З другого боку, є також протилежна тенденція, що трактує життя, як відпочинок. Дедалі більше людей можуть дозволити собі подовжені вихідні, які починаються вже в п’ятницю після роботи і закінчуються в неділю ввечері. Такі люди мають девіз, як у передачі одного польського радіо: «Тільки б дожити до п’ятниці» (Byleby do piątku).
Християни живуть у цьому світі, але покликані жити не за ментальністю цього світу, і мають переживати неділю у вірі — як День Воскресіння і Визволення, як люди вільні, у прославі Бога та християнській радості й братерстві. Щоб це зробити, треба у своїй голові, серці та звичках протиставитись ментальності рабства праці й вийняти неділю з кокону вікенду.
Перша річ, яку я хочу довести до вашої свідомості, це те, що світ має свій час, а християни — свій. Апостоли і первісна Церква утворили відмінний від світського спосіб обчислення часу. Для світу неділя — це останній день вікенду, а для християн це перший день тижня (див. 1Кор 16,2; Діян 20, 5-11). Цікаво, в кого є такий календар, де неділя є першою у списку? Виявляється, що це календар юдеїв, який прийняли апостоли і давня Церква. Насправді віруючі євреї донині живуть від Пасхи до Пасхи, від суботи до суботи, в які згадується пасхальна подія Виходу євреїв із Неволі до Свободи. Ми, християни, за посередництвом Апостольської Церкви, перейняли цей пасхальний ритм: ми живемо від Великодня до Великодня, від неділі до неділі, які звемо «Пасхами тижня» (див. Йоан Павло II, Dies Domini, 19-20).
Різниця між нами і юдеями полягає в тому, що в центрі нашого святкування перебуває Воскресіння Христа — пасхальна Подія, яка перевершує всі події Старого Завіту. А спільне у нас є те, що ми вшановуємо цикл семиденних тижнів з одним святковим днем: у євреїв цей день останній у тижні (субота), а в нас, християн, — перший (неділя).
Треба відразу зазначити, що є певна відмінність між календарем світським та літургійним. Літургійний календар враховує традицію первісної Церкви і має багато спільного з єврейським. Це видно передусім у способі визначення, коли починається новий день. У світському календарі день розпочинається від так званої «нульової» години (24:00 або 00:00); натомість наш літургійний день розпочинається від заходу сонця. Тому літургійна неділя настає тоді, коли у світському календарі ще вечір суботи, половина вікенду.
Так само розпочинаються всі великі урочистості. Наприклад, у літургії Різдво настає 25 грудня (або 7 січня за східним календарем) ще тоді, коли у світському календарі — 24 грудня або 6 січня. Тому всі літургії, які відбуваються після заходу сонця в день перед неділею чи святом, є святковими.
Такий підхід до обчислення днів спонукав первісних християн до урочистого відзначення початку неділі та урочистостей. Донині, як у західній, так і в східній літургії, Церква запрошує християн до особливого богослужіння в переддень недільних і святкових днів — до Вечірні (в латинському обряді воно зветься Першою Вечірнею). Звичай урочисто відзначати сам початок свята тягнеться від єврейської традиції святкування. Коли починалася субота (за світським календарем — вечір п’ятниці), Ісус, Марія, Йосиф, як усі побожні євреї, сідали до святкового столу, запалювали шабатові свічки й починали славити Бога за День Визволення.
Рання християнська Церква чинила схоже. Вона не хотіла пропустити початку неділі або свята, щоб насолоджуватися ними від першої ж години. Щось із цього духу перших християн перейшло на наше сьогоднішнє відзначення Різдва. З яким нетерпінням ми чекаємо заходу сонця і появи першої вечірньої зірки, щоб почати святкувати Різдво! І Різдво починається, навіть якщо у світському календарі ще не видно дати 25 грудня або 7 січня. І з Великоднем так само! І з іншими великими святами. І з неділею!
Рання Церква на початку неділі та свята також звершувала Євхаристію. Логіка в тому, щоб наслідувати еталон кожного християнського святкування — Великдень. Нагадаю, що в перших християн фактично не було інших свят — тільки День Воскресіння Господа Ісуса і неділя. А Пасха (Великдень) відбувалася на початку неділі, вночі. За цією схемою відбувалися і святкування неділь. Про це, наприклад, свідчить Пліній Молодший, римський губернатор у Вітинії (кінець I — початок II століття), який доповідав імператору, що християни мали звичай збиратися на Євхаристії перед сходом сонця і співати разом гімн Христу, якого вшановують як Бога (див. Лист 10, 96,7).
Також Тертулліан, карфагенський священник ІІ століття, у своїх творах називає християнські Євхаристії «передсвітанковими зібраннями» (coetus antelucani, див.: Apologeticum 2, 6: CCL 1, 88; De corona 3, 3: CCL 2, 1043). І для св.Августина та святого Лева Великого (V століття) неділя розпочинається в суботу ввечері, після заходу сонця (див. A.G.Martimort, La chiesa in preghiera, IV: La liturgia e il tempo, Brescia 20104, стор.37).
Цікаво, що відголоски цього звичаю є у сьогоднішньому способі відзначення великих свят. У східному обряді «в навечір’я свят Пасхи, Різдва, Богоявлення, Благовіщення та днів Великої чотиридесятниці літургійний устав велить звершувати євхаристійні богослужіння, поєднуючи їх із першою частиною вечірні — від Псалма 103 до старозавітних читань» (В.Рудейко, «Вечірня з Літургією: Нотатка до двох пастирських проблем», Наукові записки Українського католицького університету. Серія: Богослов’я», 4 [2017] 54). Західний обряд знає вігілійні Меси урочистостей. Отже, свято в літургії починається попереднього дня від Вечірні. У цей же час відбуваються перші недільні або святкові Євхаристії.
Звісно, в історії, з різних причин, літургійний початок святкування неділі та свята затирався і реальне святкування переносилося на ранок. Можливо, що це відбувалося з огляду на зобов’язання священника і вірних постити перед Євхаристією. Є різниця — попостити від півночі до ранкових годин, а чи до вечірніх годин! Проте слабкість людини не може стати мірилом літургійних приписів, бо їх має визначати богословський сенс, а не зручність для люду чи священників. Перші християни не були сильнішими за нас, тільки, можливо краще розуміли значення того, що роблять.
Цікавинка. У західному обряді настав такий час, коли священники з практичних причин почали служити богослужіння Великодньої ночі в суботу зранку. Уявіть лишень, що спів про світло Великодньогї свічки, яка розпорошує темряву ночі, лунав, коли на вулиці вже настав світанок! Цю ситуацію змінив папа Пій XII, який документом від 1951 року (De solemni Vigilia Paschali instauranda) відновив святкування Пасхи в нічний час. Натомість східні християни завжди зберігали без змін давній звичай святкувати Пасху уночі. Може, це й не дуже зручно, але дуже правильно з погляду віри, яка потребує літургій, повних знаків. До речі, західних християн ніколи не треба було переконувати святкувати Різдвяну нічну Службу саме вночі.
Новий Кодекс канонічного права (1983) дав можливість вірним західного обряду виконувати наказ участі в недільній або святковій Службі, беручи в ній участь або в самий день свята, або увечері попереднього дня (кан. 1248 §1). Канони Східних Церков говорять схоже: «Щоб вірні могли легше виконувати цей обов’язок [участі у Божественній Літургії в неділю або приписані свята], встановляється корисний час, починаючи від вечірні попереднього дня аж до кінця неділі або приписаного свята» (кан. 881 §2). На перший погляд, можливість участі в Євхаристії ввечері попереднього дня неділі або свята служить полегшенню виконання недільного або святкового обов’язку. Проте, якщо подивитися глибше, ці канонічні вказівки глибоко узгоджуються зі звичаями давньої Церкви і дають змогу святкувати початок неділі чи свята також Євхаристією.
Можливо, комусь приходить думка, що святкування неділі та свят може обмежитись участю у вечірній Службі попереднього дня, а самий день неділі чи свята буде присвячений якимось лінощам, подорожам чи пустим заняттям. Може, хтось так і думає зробити; але це не має нічого спільного з християнським святкуванням. Церква завжди наголошувала, що весь день неділі і свята призначений для пасхальної радості з Воскресіння Христового. Тому вона запрошує провести ці дні у прославі Бога в родині, і передусім із дітьми, у спільноті віруючих, у радісному відпочинку.
Свідомість того, що неділя і свято розпочинається ввечері попереднього дня, може допомогти нам ще глибше їх пережити. Подивімося на деякі практичні справи, пов’язані з таким святкуванням.
Відпочинок. Звісно, що до відпочинку треба приготуватися. Насамперед, згідно з вимогами Церкви, треба виключити зі свого недільного розкладу ті роботи і ті справи, які могли би перешкодити освяченню цього дня. Було би добре, щоб приготування до неділі і свята завершити до вечора попереднього дня, і мати змогу урочисто відзначити початок неділі або початок свята.
Як відзначити Початок Неділі або Початок Свята? Так, як це робить Церква. Як уже згадувалося, вона це робить або Вечірнею, або Євхаристією, або одним і другим. І це стосується двох обрядів. «Не лише біблійна та святоотцівська, а й давня та нинішня візантійська традиція не містять жодних підстав для заперечення вечірньої Божественної Літургії, а навпаки, дають більше підстав вважати саме вечірній час “звичайним” часом її звершення» (В.Рудейко, «Вечірня з Літургією: Нотатка до двох пастирських проблем», Наукові записки Українського католицького університету. Серія: Богослов’я», 4 [2017] 55). Зазначимо, що тут ідеться про вечірній час попереднього дня, а не вечір самого дня, бо східна традиція, як і середньовічна практика західних християн, вважає неділю або свято завершеними після заходу сонця в день святкування.
Треба наголосити, що тіло неділі та свят — це їх початок і сам день. У сам день неділі або свята (урочистості) Церква продовжує звершувати недільні літургії. Одним із важливих моментів є Утреня неділі або свята. Як Вечірня відкриває початок, так Утреня відкриває день неділі або свята. Було би добре відзначити ці два моменти разом зі своєю сім’єю. Залежно від ситуації, кожна сім’я може усталити власний спосіб святкування цих моментів, не забуваючи про обов’язок участі в Службі Божій.
На перший погляд, це незвично — починати святкувати неділю в середині вікенду, але правильно в логіці віри. Колись людям було незвично відпочивати в неділю, але під впливом християнства цей день став загальним днем відпочинку. Це християни мають впливати вірою на світ, а не світ — на віру християн.
Підсумовуючи, хотів би побажати не пропускати нагод для пробудження радості неділь і свят. Вечір, який передує Дню, початок Дня, спільний сімейний Обід на честь Дня — хай допоможуть нам скуштувати щастя Вічного Дня, до якого неділі і свята нас готують!
о. Костянтин Морозов OFMCap, доктор богословських наук
фінансово.
Щиро дякуємо!
