Людство все ще бореться за мир та справедливість у світі і нерідко за посередництвом воєн та бойових дій. Україна теж втягнута у війну, кінця якій не видно.
У своїй новій енцикліці «Fratelli tutti» у розділі «Війна і смертна кара» Папа Франциск пише про несправедливість війни:
«Так легко вибрати війну, використовуючи всілякі виправдання, начебто гуманітарні, оборонні чи превентивні або навіть вдаючись до маніпуляцій з інформацією. Насправді в останні десятиліття всі війни на позір були «виправданими». Катехизм Католицької Церкви говорить про можливість законного захисту за допомогою збройної сили, що означає демонстрацію того, що існують певні “суворі умови моральної легітимності”. Однак легко впасти у надто широке тлумачення цього можливого права. Таким чином є намагання виправдати “превентивні” напади або бойові дії, які легко тягнуть за собою “більше зла і сум’яття, ніж те зло, яке потрібно усунути”. Йдеться про те, що з часів розвитку ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також величезних та щораз більших можливостей, які дають нові технології, війна має неконтрольовану руйнівну силу, яка вражає багатьох невинних цивільних осіб. Дійсно, “людство ніколи не мало стільки влади над собою, і немає жодної гарантії, що воно буде її добре використовувати “. Отже, ми більше не можемо думати про війну як про рішення, оскільки ризик чи не завжди вищий від гіпотетичної користі, яка їй приписується. Зіткнувшись із цією ситуацією, сьогодні дуже важко підтримувати раціональні критерії, розроблені в попередні століття, щоб говорити про можливість „справедливої війни”. Ні війні!» (258).
Напередодні Дня Захисника України та після підписання Папою Франциском енцикліки «Fratelli tutti», одне із послань якої — відмова Церкви від концепції «справедливої війни» CREDO спілкується з єпископом Харківсько-Запорізької дієцезії Павлом Гончаруком. Адже єпископ Павло є ординарієм дієцезії, на території якої триває війна.
— Наша війна справедлива?
— Ми не ведемо війни — ані справедливої, ані будь-якої. Ми захищаємося — і це велика різниця. Ми зобов’язані захищати своє життя і свою сім’ю, свій народ, свою землю. Зрештою, немає справедливості у тому, щоб вирішувати суперечливі питання за допомогою зброї, бо вичерпалися інші аргументи, чи йти війною, щоб встановити мир. Ми не ведемо війни. У першу чергу ми захищаємо людей. Ми захищаємо своїх і своє від окупантів. Ми знаємо, що вони принесли з собою під час радянської окупації і те саме спостерігаємо зараз на окупованих Росією територіях. Ми захищаємо не лише життя, але і Божий порядок, згідно якого людина має бути вільною, має право на розвиток, безпеку, свободу слова і пересування.
— Але ми використовуємо для захисту зброю, а не лише добре слово.
— Так, бо цього обов’язку захищати виникає наше праву давати адекватну відсіч тим, хто погрожує нам із зброєю в руках.
— А як щодо «достатньо просто припинити стріляти»?
— Той, хто вважає, що для того, аби припинити війну, достатньо «просто припинити стріляти», нехай іде на передову без зброї та озброєної охорони і гарантує нам, що з тої іншої сторони до нас не прийдуть. Щоб зупинити війну, не достатньо припинити стріляти. Сказати так, означає перекласти відповідальність за досягнення миру на людей, відповідальних лише за той чинник і фактор, який насправді є лише одним із багатьох складових миру. Бо мир — це комплексне поняття: це сильне військо з чіткою дисципліною; це сильна економіка, зовнішня і внутрішня політика; це справедливий розподіл благ всередині держави, а також життя згідно Божого Закону. Це той комплекс, який сприяє тому, щоб закінчилася війна. І тут щось одне не спрацює.
— Що важливо пам’ятати людям у країні, де шостий рік триває війна?
— Нам важливо пам’ятати, що той, хто віддає своє життя за друзів своїх — проявляє найвищу любов. Це під силу лише захисникам, не агресорам. Щоб залишатися захисниками, треба зберігати свою гідність, своє людське обличчя. Захищати людське життя, життя тих, хто сам не може себе захистити – це дуже важлива і достойна справа. І ми маємо молитися за тих, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини. Це не лише ті чоловіки та жінки, які перебувають на полі бою, але люди з різних дотичних до цього сфер – Служба безпеки, контррозвідка, усі служби, які задіяні у захист та збереження нашої країни і які роблять для неї колосальну справу.
Молімося, щоб Господь допоміг їм зберегти людську гідність, бо умови їхньої праці створюють таку небезпеку і є така спокуса.
Пам’ятаймо також, що і від кожного з нас залежить якою буде країна. Якщо ми запрошуємо Бога й у повсякденному житті опираємося на Його заповіді, тоді Господь нас захищає, бо самі себе захистити ми не зможемо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
