Мокрий холодний ранок починається в місцевій кав’ярні. По тілу блукає передчуття близької вже застуди. Десь у темному кутку приміщення лунає ледь чутна музика.
Люди замовляють каву, посьорбують живлющий напій. Я забираю свій стаканчик і йду до стійки біля вікна, щоб медитативно попивати, позираючи на перехожих…
Одного ковтка було достатньо, щоби зрозуміти: навіть цукор не врятує погано заварену каву. Це була ледь тепла рідина, в якій молоко невдало поєдналося зі смаком пересмажених зерен. Ранок, і без цього не найкращий, почав набувати виразно неприємних рис. Із приємного залишилося хіба що споглядати перехожих. І роздумувати про все.
Ми плануємо ранок, обід, вечір. Людина прагне до комфорту, полегшення та задоволення. Ми приймаємо рішення й робимо вибір на свою користь, щоб отримати від цього бонус. Хоча ще й Різдво не прийшло, але я часто думаю про таємницю Хреста. Адже Різдво — початок хресної дороги Ісуса, бо це вже є запланований вибір смерті на хресті. В духовній літературі можна прочитати: «приймати свій хрест», «нести щоденний хрест», «нести хрест ближнього»… І ми чекаємо на якісь там страшні випробування, що мають наздогнати нас рано чи пізно. Тоді вже з чистим сумлінням можна буде сказати: «Господи, я приймаю хрест!» Натомість цим щоденним хрестом може бути навіть мокрий холодний ранок, застуда, несмачна кава і твоє роздратування всім довкола.
«Хрести» бувають досить прості: галаслива дитина в хаті; набридливий головний біль; брак грошей до зарплатні; невчасні гості; вимушена поїздка; зламаний тролейбус і пішки додому; невдалий борщ і злий чоловік; розсіяна молитва; немита три дні голова, зламаний ніготь, натерті мозолі — і все інше, що ти можеш віддати Господу як своє повсякденне страждання малої немічної людини. Очікування на велике і значуще може стати заслоною в розпізнанні свого щоденного хресного шляху, який дає змогу не зациклюватися на речах буденних, а підноситися духом до Бога навіть посеред цієї буденності.
А вірність у малому, як можна перефразувати Євангеліє, навчає бути вірним і у великому, якщо доведеться…
фінансово.
Щиро дякуємо!
