Здоров'я

«Порозмовляй зі мною!», або Психологічні наслідки пандемії

10 Грудня 2020, 16:12 902

Багато говориться про дослідження вірусу, щеплень, необхідність дотримуватися санітарних вимог. Однак не можна забути і про психологічні наслідки пандемії.

Брак контактів, брак розмов, неможливість побачитися з близькими, затяжне життя серед обмежень, стрес — усе це має величезний вплив на психічне здоров’я.

 

Людина потребує людини

Що довше триває пандемія і супровідні обмеження, то сильніше проявляються її психологічні наслідки. Особливо сильно вони зачіпають людей старшого віку. Інколи цілющу міць може мати один телефонний дзвінок, одна розмова протягом дня. Людина потребує людини. Пандемія коронавіруса зробила так, що люди стали спілкуватися менше. Може, ще на початку пандемії більше пам’яталося про те, щоб зателефонувати до батьків чи бабці з дідом… Пізніше нас знову стали поглинати обов’язки, віддалена робота, віддалене навчання, і щоразу складніше ставало знайти час на те, щоби взяти в руки телефон і не новини гортати, а передзвонити до когось зі старших у родині, хто боїться виходити з дому. Люди похилого віку, змушені сидіти в ізоляції, часто відбувають її у повній самотності. Якщо ніхто не подзвонить, це може бути тяжко.

Вочевидь, не тільки старші люди можуть бути наражені на психологічні наслідки пандемії. Це може зачепити кожного, і дорослих, і дітей, які часто не розуміють, що довкола них відбувається. Крім того, якщо батьки живуть у сильному стресі, це має величезний вплив на малих дітей. Багато хто зараз скаржиться на брак почуття безпеки. Люди, які втратили працю й не можуть знайти нову, вже близькі до депресії. Крім того, добре відомо, що ковид — не єдина хвороба у світі. У багатьох людей, які мають інші захворювання, виникає стрес, пов’язаний з ускладненим доступом до лікарів. Примусовий карантин, ізоляція, неможливість навіть у кіно вийти чи на добрий концерт із друзями, як ото раніше… Якась остання соломинка таки зламає спину верблюда. Кожна людина по-своєму реагує на нинішню ситуацію, має свої психічні потреби, але вона їх має.

 

Брак почуття безпеки і суспільної підтримки

Януш Хайцман у своїй науковій праці для Інституту педіатрії та неврології у Варшаві «Вплив пандемії COVID-19 на психічне здоров’я» пише: «Вибухи пандемії незмінно були пов’язані зі станами паніки та відчуттям загрози для індивідуальної безпеки». Коби вибухали епідемії, вони супроводжувалися загальним страхом перед невідомою новою ситуацією та перед смертю. Люди страждали від безсоння, через що їхня імунна система тільки слабшала. «Психологічні та психіатричні наслідки епідемії в нашу сучасність, за нечуваного прискорення поширення вірусу на весь світ унаслідок глобалізації, кліматичних змін і швидкості пересування людей, — це панівне, суб’єктивно пережите, справжнє чи гадане відчуття загрози з боку інших людей, страх, неспокій, а також симптоми, що з’являються як реакція на травматичний стрес. Додатково можуть проявлятися стани соціальної фобії», — пише автор. Він зайнявся дослідженням гострого стресового розладу, прояви якого тривають довго. «Можна припускати, що в групі людей, які не дають собі ради з травмою і пізніше проявляють посилені симптоми, знайдуться особи, позбавлені природних захисних механізмів через брак суспільної підтримки», — підкреслює Хайцман. Це показує, що така підтримка насправді важлива.

Нині багато людей мають закріплене відчуття безпорадності, ба навіть безнадії у цій ситуації. Якщо хтось відчуває сильний страх, що заразиться вірусом SARS-Cov-2 сам або його сім’я, він різко обмежує соціальні контакти. Є ситуації, коли старші покоління прямо просять дітей чи онуків не приїжджати до них у час пандемії, але дзвонити. Тільки ось буває, що близькі забувають дзвонити… І тоді старших людей опановує смуток, настрій падає, приходить почуття покинутості. Окрім того, в багатьох сім’ях посилюються прояви агресивної поведінки, викликані неможливістю розрядити емоції — чи то через урізану роботу, чи то через її втрату, чи через обмеження у виході на вулицю, де завжди можна було погуляти і розслабитися.

 

Що можна зробити, щоб було краще?

Як собі з усім цим радити? Чи можна пройти через час пандемії більш конструктивно, ніж деструктивно? Люди віруючі шукають прихистку в молитві, хоча для них, своєю чергою, великою складністю є обмежена кількість осіб у храмі. Особиста молитва — дуже важлива, і її не повинно забракнути. Треба тільки бути уважним, щоби в цей час не впасти в девотизм (перебільшене демонстрування своєї релігійності перед іншими). На жаль, це стається дедалі частіше. Варто подбати про глибші особисті стосунки з Ісусом, про розмову з Ним як із другом.

Загалом же, про що необхідно подбати, то це щоб у людей було більше почуття безпеки. Заохочувати, щоб не забували дзвонити, якщо вже не можуть особисто зустрітися. Розмовляли через відеочати. Використовували різні можливості сучасних технологій саме для підтримки спілкування.

Корисно вибиратися на далеку прогулянку — до парку, до лісу. Не боятися розмовляти з сусідами та друзями, вдягнувши маску. Запитати, чи іншим людям чогось не треба. Може виявитися, що вони найбільше потребують якраз розмови. Треба також зміцнити себе у протистоянні постійному стресу — шукати занять, які дають розслаблення. Не зосереджуватися на новинах, пов’язаних тільки з пандемією. Подбати про свою фізичну активність, добру дієту, зміцнювати імунітет. Не піддаватися негативним думкам. Є люди, які від початку вибуху пандемії стараються тримати свій страх на прив’язі й шукають позитивів.

«Не всі, хто зіткнувся з пандемією, відкрито проявляють психіатричні посттравматичні симптоми; вони потребуватимуть психологічної допомоги та підтримки інших. Переважно люди порадять собі самі, використовуючи свої способи розв’язання складних ситуацій. Належить також пам’ятати про те, що в ситуації пандемічної загрози страх — потрібний. Перш ніж він почне бути деструктивним, він мобілізує до боротьби, загострює чутливість до загроз, примушує застосовувати заходи безпеки», — пише Хайцман. Однак якщо людина не зуміє сама з цим усім упоратися, а прояви пригніченого настрою і паніки не тільки тривають довгий час, але й узагалі посилюються, — то це чіткий сигнал, щоби дзвонити по допомогу до психолога.

Переклад CREDO за: Opoka

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: