Тяжкий час пандемії коронавіруса зробив так, що чимало людей у Чехії наблизилися до Католицької Церкви, а сама Церква широко використовує всі доступні душпастирські знаряддя, включно з інтернетом.
В інтерв’ю для CNA митрополит Праги ствердив, що час пандемії зрушив у людях величезні запаси солідарності й відповідальності, нагадуючи йому часи Оксамитної революції 1989 року. Такі слова з вуст священника, який багато перетерпів від комуністичного уряду Чехословаччини, важать багато. Варто згадати, що йому, висвяченому 1970 року, влада заборонила виконувати душпастирські функції 1975 року. Він тоді працював на фабриці «Шкоди», займаючись душпастирством підпільно. За цю діяльність о.Домініка Дуку засудили до ув’язнення, яке він відбув у Пльзені, де зустрів, серед інших, майбутнього президента Чехії Вацлава Гавела.
В цьому інтерв’ю празький кардинал підкреслює: він не погоджується зі стереотипом, нібито Чехія це одне з найбільш лаїцизованих суспільств у світі. Зовсім навпаки: історія останніх 30 років показує, що, попри примусову атеїзацію за часів комунізму, чехи шукають Бога й поступово повертаються до Церкви.
В ситуації кризи, викликаної пандемією, як самі вірні, так і душпастирі дуже швидко взялися до конкретних ініціатив. Ці ініціативи охоплювали як сферу матеріальної допомоги, так і численні пастирські ідеї. Не залишено без опіки також людей по лікарнях, щоби їм не забракло доступу до духовної опіки і таїнств. Храми залишились відчиненими для вірних, хоча кількість учасників літургії було обмежено. Дуже швидко запустили онлайн-трансляції Меси. Також було створено багато нових каналів відео, на яких транслюються катехизи, конференції та інші форми переказування віри.
Кардинал звернув увагу на психічні й духовні наслідки пандемії. Ідеться насамперед про почуття безпорадності, яке посилюється, а водночас слабшають соціальні зв’язки та поглиблюється враження психічної ізоляції. Це можна сприймати як загрозу, — але це також простір, у якому Церква може і повинна проголошувати Добру Новину зі ще більшою ревністю. Якоюсь мірою Церкві в Чехії вдалося це зробити. Виявляється, що зараз чимало людей повертаються до релігійних практик і до зацікавленості вірою навіть по багатьох десятиліттях духовної порожнечі. Празький митрополит відзначив також, що в сім’ях стараються про релігійне життя — через спільну молитву чи розмови на теми, пов’язані з вірою.
Як євангелізувати сьогодні?
Особливо цікавою в цьому інтерв’ю є відповідь кардинала на запитання про способи євангелізації сильно секуляризованих суспільств. На його переконання, душпастирська опіка та євангелізація мають залишатися абсолютним пріоритетом Церкви. Водночас треба помічати, як суспільство час від часу змінюється, і як душпастирство має бути допасованим до змін у цій ментальності.
«Ми не можемо пропонувати сучасній людині формулки. Ми повинні євангелізувати в дусі глибокого смирення і запрошення до діалогу». Використання можливостей нових технологій — рекомендоване, але їх самих замало. Важливо, зберігаючи суть віри, переказувати її мовою, зрозумілою для сучасного співрозмовника. Не можна створювати враження, що Церква це тільки спадщина минулого. «Ми вже у ХХІ столітті, в центрі глобалізації. Не тільки Католицька Церква, але й увесь християнський світ мають наново продумати, як ділитися посланням Христовим із наступними поколіннями».
Кардинал Дука також підкреслив, що християнство – не та релігія, що занепадає. Хоча можна мати таке враження, поглянувши на Європу, однак насправді Церква розвивається. Якщо подивитися на весь світ, то побачимо, що за минуле століття кількість християн майже подвоїлася.
Свобода слова і культура виключення
Кардинал прокоментував також нещодавнє блокування його акаунту на Твіттері. Блокування зняли за деякий час, однак сам факт цензурування змісту викликає в нього якнайгірші асоціації. Для священника, якого через його християнські погляди цькувала комуністична влада, нинішня цензура означає заперечення того, за що він довгі роки боровся. Його слова варто навести повністю:
«Я вважаю свободу слова одним із основних стовпів справжньої демократії. Цензура це не питання тільки комуністичних часів “репресивної нормалізації” чи недемократичних режимів. Її також закордон не нав’язує. Ми бачимо її сьогодні щодня у формі самоцензури, прикритої політкоректністю. Це також питання вибору партнерів для дебатів, уникання певних тем. Нам роблять неможливим висловлювання на певні теми, або ж ми можемо говорити, але потім настає медіальне лінчування, засоромлювання, опротестування, висміювання сказаного і навіть самого мовця. Я зазнав того, що деякі християнські теми виключені з суспільства, такі як захист людського життя чи традиційна сім’я як зв’язок чоловіка й жінки.
Вся проблема, як на мене, — у тенденції релятивізувати цінності. Згідно з цією тезою, правди немає, за винятком правди тих, хто вважає, що хто не співає пісень за їхньою власною мелодією, того треба заткнути, бо він не може мати рації. Далі цій людину пришпилюють етикетку, яка вказує, що з людьми таких поглядів узагалі не належить розмовляти, ба навіть вони повинні стати застереженням для інших. Тому я розглядаю зосередження медіальної влади в руках кількох корпорацій як загрозу. Це призведе до того, що ми перестанемо шукати правди, бо її нам дадуть згори. Однак не внаслідок Об’явлення, зустрічі Бога з людиною, довгих століть споглядання та дискусій над його змістом, а як непродумані рішення керівництва корпорацій».
На завершення кардинал Дука заохотив не боятися традиції Церкви, що представлена у формі, зрозумілій для сучасних суспільств. Як приклад відновлення традиційних форм побожності він навів практику давніх паломництв — Navalis — на честь св.Йоана з Непомук, і до національного покровителя чехів, св.Вацлава. У такому паломництві взяв участь також і президент Чехії. Це знаки надії на майбутнє. Християнські цінності — універсальні, а конкретної форми вони набирають, коли люди себе з ними ідентифікують.
фінансово.
Щиро дякуємо!
