Роздуми над Божим Словом на п’ятницю IV Звичайного тижня, рік І
Брати! Нехай утверджується братолюбність! Не забувайте гостинності, бо завдяки їй деякі, не відаючи, гостинно прийняли ангелів. Пам’ятайте про в’язнів, наче з ними ув’язнені; про тих, які страждають, бо й ви самі перебуваєте в тілі.
Шлюб у всіх нехай буде у великій пошані, й ложе незаплямоване, а розпусників і перелюбників судитиме Бог.
У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте. Бо Він сказав: «Я тебе не покину і не відступлю від тебе!»
Тому ми відважуємося говорити: «Господь — мені помічник, тож я не боятимусь. Що зробить мені людина?» Пам’ятайте про ваших наставників, які проповідували вам Боже Слово, і, пильно вдивляючись у кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос учора, сьогодні й навіки той самий!
Євр 13, 1–8
Що для тебе гостинність? Можливо, це приготування смачної вечері для друзів. А може, прибирання кімнати для знайомих, які збираються приїхати у справах і на декілька днів зупиняться в тебе? Але істинним критерієм гостинності є не так клопоти, як стан твого серця. Адже головне — допомогти комусь відчути себе бажаним гостем.
Як ми можемо зростати в гостинності? Згадуючи приклад із книги Буття (18, 1-16), коли Авраам прийняв подорожніх як Божих посланців — якими вони насправді й виявилися. А також — роздумуючи над тим, що сам Бог запросив і прийняв нас у свою родину, як рідних синів і дочок! Саме про це писав апостол Павло, говорячи до язичників: «Ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф 2, 19). І тепер Господь хоче, щоби саме так, як Він прийняв нас, і ми приймали всіх людей, кого Він ставить на нашій дорозі.
Зверни увагу, що зразу після заклику «не забувайте гостинності» Святе Письмо заохочує нас пам’ятати про ув’язнених і стражденних (див. Євр 13, 2.3). Багато людей потребують сьогодні нашої гостинності!
Що більше ми будемо відкритими та доброзичливими, то більше побачимо можливостей послужити ближнім. Адже справжня гостинність — це не спонтанні прояви дружності й прихильності «залежно від настрою», а спосіб буття за прикладом Бога, що позначає вираз нашого обличчя, жести й мову. Зрештою, всі наші слова та дії складаються в одне велике свідчення віри.
Проявляти гостинність можна де завгодно і коли завгодно. Це твоя привітна усмішка й вітання сусідові, якого ти випадково зустрів у супермаркеті. Це твої щирі слова зацікавленості й заохочення до нових парафіян, яких ти вперше бачив біля храму. Це твоє співчутливе й терпеливе вислуховування родича, якому бракує спілкування. Пам’ятай: найважливіше не те, що ти робиш, а — як.
Хоч би куди ти пішов і хоч би що робив, ти завжди зустрінеш тих, хто хоче — і має — відчувати себе бажаними та любленими. Проси Святого Духа відкрити твоє серце й очі на цих людей. Навіть простий прояв доброзичливості справді здатний змінити все і наблизити когось до зустрічі з Богом.
«Святий Духу, покажи мені, хто сьогодні потребує моєї гостинності!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
