Слово «милостиня» сьогодні перетворилося у старомодний вираз з дещо негативним відтінком. Сучасні люди більш схильні «ділитися» і «бути солідарними».
Дуже шкода, що так відбувається, адже милостиня — це не просто філантропічний жест, спрямований на подолання матеріальної бідності.
Слово «милостиня» походить від грецького слова, що означає милосердя Бога до людства, а згодом — милосердя людей до своїх менш щасливих братів і сестер. «Милосердя» або ж «лагідне співчуття до нещасного грішника» — це точний переклад цього слова. Воно описує любов Бога до бідних і шлях, що веде до Нього. Ось чому, разом з постом і молитвою, саме милостиня стоїть у центрі 40-денного Великого Посту.
«Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили» (Мт 25,40)
Милостиня — це не просто не обов’язкова діяльність. Це фактичне продовження посту та молитви. Це — обов’язок будь-якого християнина, незалежно від його фінансового становища. Ось чому ми повинні допомогти нашим дітям пережити цей аспект Великого Посту, навіть якщо вони не мають на це матеріальної чи фінансової можливості. Звичайно, милостиня має на меті ефективну допомогу нашим менш забезпеченим братам і сестрам. Недостатньо просто зробити будь-що під тим приводом, що ми мали намір вчинити добро. Але це не єдина мета милостині, і не єдине її значення.
Хоча діти не можуть дати багато, найбільше значення має те, що символізує для них їхня жертва. Ми всі пам’ятаємо історію про бідну вдову: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова кинула більш від усіх. Усі бо вони вкинули як дар Божий з їхньої надвишки, вона ж з убозства свого поклала ввесь свій прожиток, який мала» (Лк 21,3-4). Отже, як насправді ми можемо дозволити нашим дітям відчути цей аспект їхнього духовного життя і навчити їх давати милостиню?
Перетворіть речі, від яких можна відмовитися, у гроші, які ви покладете у скриньку
Під час Великого Посту ті речі, від яких ваша дитина відмовилася добровільно і свідомо, можна перетворити у гроші. Не потрібно ставити на все цінник або плутати милостиню з постом. Це просто спосіб дати дітям можливість побачити на власні очі конкретні плоди своєї жертви. Наприклад, гроші, заощаджені внаслідок відмови від цукерок і печива, можна перераховувати благодійним організаціям.
Якщо ваша дитина достатньо доросла, і вже отримує власні кишенькові гроші, можна поставити скриньку або скарбничку на її стіл, щоб вона вкидала туди монетки, коли забажає. Можна дозволити маленьким дітям теж брати участь у родинних заощадженнях: нехай вони таємно кладуть монетку в скарбничку щоразу, коли від чогось відмовляються. Це чудовий спосіб навчити їх творити діла милосердя таємно, як заповідав Христос.
Чи потрібно стримувати щедрість наших дітей?
Діти, як правило, щедріші від дорослих. У нас часто виникає спокуса приборкати їхню щедрість, бо вона здається нам невиправданою або занадто екстравагантною. Варто нагадувати дитині, що вона не може обіцяти або давати щось необмежено, особливо коли йдеться про гроші з чужої (батьківської) кишені. Але, за одним цим виключенням, милостиня не повинна мати меж: «Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк 6,38).
фінансово.
Щиро дякуємо!
