«Останніми десятиліттями міжнародна спільнота не раз нас зраджувала і покидала. Нас підтримувала тільки Церква. Для нас Папа — це ліки надії».
Іракські християни чекали на Папу 22 роки. На візит Йоана Павла ІІ не погодився президент-диктатор Саддам Хусейн. Це нездійснене паломництво залишилося для папи та іракців відкритою раною.
Ось чому, незважаючи на складну пандемічну ситуацію та можливу небезпеку, Папа Франциск поїхав до цієї змученої країни: він не хоче знову їх підвести.
Маленький срібний хрестик
Архієпископ Амель Шамон Нона витягає з кишені маленький срібний хрестик. «Це особлива реліквія для мене, — каже він. — Цей хрестик належав 16-річному хлопцю, Рамі Катчику з Вірменської Церкви. Його вбили ісламісти 2009 року, за кілька годин після того, як Бенедикт XVI оголосив про моє призначення архієпископом Мосула».
Його попередника, архієпископа Паулоса Фараджа Раххо, викрали і вбили фундаменталісти. В усій дієцезії Мосула тоді було менше вірних, ніж за режиму Саддама Хусейна в одній парафії. Ще тоді говорили про релігійні чистки, але найгірше було попереду.
Exodus іракських християн
Фазія вітатиме Святішого Отця в Ірбілі, який став для неї домом після того, як християнським родинам у Мосулі поставили ультиматум. У них була доба, щоб прийняти рішення про перехід в іслам. Потім — як говорилося в заяві самозваної ісламської влади — «між нами і вами буде тільки меч».
Ще раніше християнам відрізали водо- та електропостачання, заборонили допомагати їм із державних запасів. Не дозволяли навіть постачати ліки, які рятували здоров’я. Вбрані в чорне бойовики так званої Ісламської держави, які незабаром показали свою жахливу жорстокість щодо християн, усі їхні будинки позначили арабським відповідником літери «N», що означало «назарянин». І покривали вівтарі в храмах чорними прапорами.
«Нам дозволили взяти з собою тільки необхідні речі. Але вже на першому контрольному пункті нас обікрали. Забрали навіть їжу та взуття. Ми мусили йти босоніж. Кам’яниста дорога ранила ноги, а вони кричали нам услід: “Нехай вам священники куплять нове взуття”», — згадує Фазія. У їхній дім вселилися мусульмани-суніти, які підтримували дії халіфату.
Немає куди повертатися
«Деякі з наших друзів повернулися до Мосула, але більшість християн бояться вертатися», — розповідає жінка. До вторгнення екстремістів у цьому місті було 40 стародавніх храмів ще з IV століття. Сьогодні 95% старих міст — це руїни.
«Повне знищення правобережної частини Мосула, яку переважно заселяли християни, було очевидним актом помсти. Тепер там ніхто не живе. Я не зміг знайти свою вулицю, храм упізнав лише тому, що від нього залишилася частина дзвіниці», — каже отець Мікаель Муса Наджіб.
Іракський домініканець підкреслив: люди не хочуть повертатися, тому що бояться нових переслідувань. У Мосулі ісламісти поголили бороди, але поглядів не змінили, додає він. «Щоб виправити заподіяну шкоду, потрібен сильний уряд, а також велика освітня праця серед молодих жертв фундаменталістської ідеології», — каже чернець, сподіваючись, що візит Папи стане першим кроком у напрямку змін.
Нас підтримувала тільки Церква
51-річний Ваед утратив дружину й сина. «Їх убили, коли вони хотіли зняти зі стіни образ Божої Матері, щоб забрати з собою, — розповідає він, схвильований болісними спогадами. — Серед ісламістів були хлопці, які росли разом із моїми дітьми. Цього так просто не забудеш».
На запитання, що може змінити короткий візит Папи Франциска у його батьківщині, чоловік сказав: «Останніми десятиліттями міжнародна спільнота нас часто зраджувала і кидала. Нас підтримувала тільки Церква. Папа для нас — це ліки надії, він показує, що ми перебуваємо в серці Церкви, яка публічно захищає наші права. Але його візит — це також запрошення до пробачення. Без нього для Іраку немає майбутнього».
Кров невинних
«Я б хотіла, щоби Папа, перш ніж зійти з трапу літака на іракську землю, усвідомив, що кожен її сантиметр просякнутий кров’ю невинних людей. Не тільки християн, а й мусульман, які не дали себе ошукати ідеям ісламських екстремістів», — каже Далія, яка живе в Багдаді.
Зараз вона пише дисертацію в Римі, але довгі роки не хотіла навчатися, бо бачила бомби, які падали на її школу. Дівчина повернулася до навчання завдяки великій рішучості своєї мами. Вона каже, що іракцям потрібна така рішучість, щоби копіткою працею почати відбудовувати мирне майбутнє своєї батьківщини.
«Мене дратує, коли західні ЗМІ показують Ірак як кладовище християн. Ми не лише історія, ми насамперед — жива спільнота, яка потребує зміцнення», — підкреслила жінка.
Кардинал Сако: супровідник Папи
У часи американського вторгнення 2003 року в Іраку мешкало 1,5 млн християн. Сьогодні їх не більше 75 тис. З’явилися навіть пропозиції створити для них християнський анклав на рівнині Ніневії.
Проти створення такого гетто рішуче виступив кардинал Луїс Рафаель Сако. Цей скромний, завжди усміхнений балакун з типово східним характером супроводжуватиме Святішого Отця в подорожі іракською землею. Попри роки переслідувань, він не втрачає надії.
«Я ховав убитого архієпископа, який висвятив мене на священника, плакав над трунами священників, яких сам висвячував, і молився над могилами матерів невинних дітей, яких хрестив. Я бачив, як усе нові сім’ї емігрують у пошуках кращого життя, залишаючи по собі покинуті будинки та магазини.
Я чув драматичні розповіді біженців із Багдаду, яким вдалося врятуватися від рук катів, що “зачищали” чергові райони від невірних. Із-під руїн знищених храмів витягав літургійний посуд і книги. Але попри це я вірю, що християни можуть жити в Іраку», — відповідає халдейський патріарх на запитання про майбутнє Церкви над ріками Вавилону, де сльози відчаю змішуються з волею до життя.
Повернути християнам гідність
Християн не «імпортували» до Іраку, вони жили там постійно протягом двох тисяч років, але стали людьми другого ґатунку. «Ми маємо виборювати усі громадянські права, це умова мирного Іраку», — підкреслює кардинал Сако.
Мало хто розповідає про те, що найвидатніші іракські письменники, артисти, лікарі та науковці були християнами. Вони зуміли оцінити арабську культуру. Перші сучасні словники арабської мови та перші дослідження арабської культури були справою саме східних християн.
«З ідеологією можна боротися тільки освітою та культурою — і відкрито. Гадаю, що візит Папи допоможе християнам повернути їхню гідність і покаже, що ми не самі», — каже о.Наджіб.
Божа Матір без рук
Отець Джордж Яхола, який один із перших повернувся до Каракоша після відходу ісламістів, згадує про величезну руїну, яку вони залишили по собі; цим хотіли чітко сказати християнам, що на цій території для них немає місця.
«Але ми не опускаємо рук і розпочали нелегку справу відбудови цього найбільш християнського міста в Іраку. Папа відвідає там храм Непорочного Зачаття.
Те, що зустріч відбудеться в пораненій джихадистами святині, — це знак нашої стійкості та мудрості Церкви в усьому світі, яка нас не покинула», — каже о.Яхола.
Іракські християни підкреслюють, що Святіший Отець привезе їм ліки надії, так їм необхідні. Надія — це гасло цього історичного паломництва. Її символом може бути знищена ісламістами статуя Божої Матері, яку благословив Франциск.
Вдалося реставрувати голову, але долоні досі немає. «Це показує, що Бог потребує наших рук, щоби влити в цю землю нове життя», — сказав кардинал Сако.
фінансово.
Щиро дякуємо!
