В березні ц.р. минуло вже 10 років від убивства Шабаза Бхатті, пакистанського міністра, який загинув, захищаючи права релігійних меншин, переслідуваних на підставі ісламського закону про блюзнірство.
Протягом цього десятиріччя у багатьох країнах світу питання свободи совісті ще більше опинилося під питанням, пише Opoka.
Пакистан — одна з багатьох ісламських країн, де стандарти релігійної свободи зазнали погіршення останніми роками. Держдепартамент США ще 2018 року визначив Пакистан як «країну особливої турботи» у зв’язку з порушеннями релігійної свободи. У січці ц.р. організація Open Doors, укладаючи список «World Watch», умістила Пакистан у першій п’ятірці держав, де християни зазнають найсильніших переслідувань у світі.
Окрім Пакистану, чільні позиції у цьому списку посідають Північна Корея, Афганістан, Сомалі та Лівія. Далі йдуть інші арабські країни, а десятку «лідерів» завершує Індія.
Через десять років по смерті Шабаза Бхатті чимало світових лідерів згадали його ім’я на міжнародній конференції, яку 2 березня 2021р. організував Інститут релігійної свободи (IFR). У цій конференції взяли участь також родичі загиблого політика, співпрацівники та жертви переслідувань, вказуючи на його приклад і закликаючи його наслідувати. Серед учасників були, зокрема, кардинал Йосиф Куттс із Карачі та англіканський єпископ Кентерберійський Джастін Велбі.
Брат убитого міністра, Петер Бхатті, нині — очільник канадської групи International Christian Voice, підкреслив, що Шабаз «був готовий ризикувати власним життям у боротьбі за права релігійних меншин у Пакистані: кинув виклик силам насильства й темряви, які щодня йому погрожували, й відмовився мовчати… Дехто з нас мусить складати малі жертви у боротьбі за справедливість і рівність. Мій брат склав найбільшу жертву — власне життя». Петер Бхатті також зазначив: він переконаний, що «піддатися й дозволити ворогу перемогти — це не вибір. Обов’язком нас усіх є продовження місії та бачення Шабаза».
Шабаз Бхатті, католик, у 2008-2011 роках був пакистанським федеральним міністром із питань меншин. Він стояв по стороні релігійних меншин і виступав проти зловживання суворим пакистанським законом про блюзнірство як приводом до переслідування.
2010 року йому щораз частіше погрожували смертю, після того як він підтримав Асію Бібі — пакистанську християнку, яку того самого року засудили до смертної кари за гадане блюзнірство проти Магомета. Асія Бібі перебувала в ув’язненні у камері смертників аж до її повного виправдання Верховним судом Пакистану в жовтні 2018 року. В ході цьогорічної конференції вона також виступила, підкреслюючи участь Шабаза Бхатті у своєму звільненні. Його смерть сповнила її великим смутком, однак вона переконана, що ця жертва не була даремною. Вболіваючи над тим, що пакистанські дівчата-християнки надалі стають жертвами ґвалту, примусової ісламізації або примусових шлюбів, Асія Бібі сказала: християнська спільнота потребує таких героїв, як Шабаз Бхатті.
42-річний на момент смерті міністр Бхатті був єдиним християнином у пакистанському федеральному уряді. Його застрелили члени талібану (Tehrik-i-Taliban) в Ісламабаді, в його автомобілі, 2 березня 2011 року.
У відео, яке Шабаз Бхатті записав незадовго до смерті, він каже: «Я вірю в Ісуса Христа, який віддав за нас своє життя, і я готовий померти за справу. Я живу заради моєї спільноти (…) й помру, щоб захистити її права».
Нині розпочато його беатифікаційний процес.
Питання релігійної свободи і захисту прав віруючих стає щораз більшою проблемою в усьому світі. Попри проголошувані гасла про толерантність, як уряди держав, державні інституції, так і різноманітні організації крок за кроком просуваються в напрямку обмеження простору релігійної свободи. В деяких країнах це набуває характеру суворих переслідувань, ув’язнень, нападів бойовиків, а в інших ця діяльність тонша, хоч не менш загрозлива: християнам відмовляють у праві на публічне проголошення поглядів, згідних із їхніми переконаннями, або обмежують їм публічний культ. При цьому ті, хто атакують християнство, залишаються безкарними, натомість самих християн постійно звинувачують у нетолерантності та небажанні діалогу.