Свята Тереза з Лізьє також пережила пандемію. Вона залишила нам своє свідчення

В «Історії однієї душі» св.Тереза розповідає про пандемію грипу, яку вона пережила в монастирі. Прочитайте все ще актуальну пораду святої.
«Російський грип» діагностували в Санкт-Петербурзі 1892 року. Він миттєво поширився Європою, а за чотири місяці вже бушував по всьому світу. Тоді від хвороби постраждало 25 млн людей, а померло — мільйон. Історія медицини підтверджує, що захворювання припинилися аж через дев’ять років — 1899 року.
Грип у Лізьє
Пандемія пройшла хвилями. 1892 року вірус поширився Францією і досяг монастиря босих кармеліток у Лізьє, де тоді перебувала 19-річна Тереза. Дівчина вступила до монастиря за чотири роки до цього, 9 квітня 1888р.
У монастирі захворіли майже всі монахині — окрім Терези та двох інших молодих сестер. Здорові монахині взяли на себе усі монастирські обов’язки та опікувалися лежачими хворими, прислуговуючи кожній у її келії.
За короткий час від грипу померли чотири сестри в Лізьє, а св. Тереза мусила зайнятися їхніми похоронами.
Свята Тереза: свідчення сили та віри
Усі ці події та переживання свята описала в «Історії однієї душі». Це урок, який вона приготувала для нас, які століттям пізніше переживаємо подібні обставини. Вона писала:
«За місяць після смерті матері-настоятельки у спільноті вирував грип. Тільки я та дві інших сестри залишилися здоровими. Я ніколи не зможу висловити все те, що я тоді бачила, як виглядало життя і як усе проминає…
День мого дев’ятнадцятиріччя ми відзначили смертю, після якою було дві наступних. У той час я працювала сама в сакристії, оскільки головна сакристиянка була дуже хвора. Я мала підготувати похорони, відчиняти ґрати хору на Месу та інше.
У той час Бог уділив мені багато благодаті сили. Сьогодні я сама себе запитую: як я змогла зробити все це і не відчувати страху. Смерть царювала всюди (…). Але в розпал цієї покинутості я відчувала, що Бог стереже нас.
Ті, хто помирав, без зусиль переходили до вічного життя, а після смерті на їхніх обличчях з’являвся вираз радості й миру, ніби вони солодко спали. І це справді було так, бо коли минула омана цього світу — вони прокинулися, щоб вічно насолоджуватися красою, зарезервованою для вибраних…
Увесь цей час випробування для спільноти я отримувала щоденну невимовну втіху в Святому Причасті. Ісус довгий час мене балував!»
У цей особливий час монастирська спільнота побачила, якою святою насправді була Тереза з Лізьє, про яку до того часу думали: оскільки в неї слабке здоров’я, то і слабкий дух. Її віра та сила показали її справжнє обличчя. Через п’ять років Тереза відійшла до Неба.
Інші статті за темами
МІСЦЕ
ФранціяЯкщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Наші реквізити:
pb.ua: 4731 1856 1920 9130
monobank: 5375 4141 1230 7557
Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)
Підтримайте
