Мойсей, видатний лідер ізраїльського народу, вкинутий у води Нілу від самого народження, здатний кинути виклик фараонові та його війську задля звільнення своїх братів та сестер із рабства, дуже добре знав пустелю.
Як і кожен із нас, Мойсей у своєму житті пройшов крізь різні етапи: юнацька нестримність мрій, відчуття невдачі та розчарування після усвідомлення того, що реальність часто знецінює наші проєкти або руйнує наші уявлення про життя, і, нарешті, останній період життя, коли після 40 років блукань пустелею у пошуках сповнення Божої обітниці та у розмовах із Ним віч-на-віч він нарешті навчився перебувати у мирі та повністю віддаватися на волю Божу, не лякаючись невідомості та несподіванок.
Після 40 років невдач
Розділ 3 Книги Вихід розповідає нам про надзвичайну зустріч Мойсея з Богом, коли той побачив Господа у палаючому кущі, який горів, не згораючи. Цікаво, що ця дивовижна зустріч відбулася не внаслідок якогось містичного досвіду, а навпаки — після 40 років пустелі, вигнання та нещасть.
У Єгипті Мойсея охопив бунтівний порив, коли він побачив, як жорстоко поводяться з його братами, що були рабами фараона. Він хотів звершити справедливість будь-якою ціною, і, думаючи, що здатен зробити це самотужки, одного разу вбив єгиптянина, що збиткувався з ізраїльтянина.
Наступного дня, коли Мойсей намагався розборонити бійку двох ізраїльтян, один із них відреагував так, ніби сказав йому: «Чого ти хочеш від нас? Хіба ти наш керівник? Гадаєш, що ти наш визволитель?»
Тут сталося дещо дуже важливе для подальшого життя Мойсея: криза. Він був сильною особистістю, він відмовився від фараонових привілеїв, перейшовши на бік своїх братів-євреїв, і він прагнув бути їхнім рятівником та визволителем; тепер фараон розшукував його, дізнавшись про вбивство єгиптянина, а його ізраїльські брати не визнавали його своїм лідером.
Мойсей отримав важливий життєвий урок: речі можуть бути не такими, якими ми їх собі уявляли. Наші мрії не завжди збуваються у той спосіб, у який ми хотіли, а наш образ себе самих часто не відповідає дійсності, а скоріше є проєкцією або ілюзією. Наші проєкти, навіть найкращі, стикаються з реальністю, яка часто зовсім не схожа на ту, якою ми її уявляли.
Мойсей, одержимий цим внутрішнім переживанням, утік до пустелі. Він залишився зовсім один, і життя його опинилося під загрозою. Він думав, що все знає і все розуміє, що може все зробити сам; тепер же, злякавшись, він втік, пристав до Їтра, з донькою якого одружився, і почав пасти овець.
Але біблійна історія — надзвичайна, бо вона змушує нас бачити Божу роботу навіть посеред пустелі життя. Саме у пустелі відбувся переламний момент життя Мойсея. Пустеля роздягнула його і поставила обличчям до обличчя із власною наготою та вразливістю. За 40 років Мойсей навчився благословляти власну крихку людяність і більше не мислити себе героєм. І коли він перетнув пустелю, йому з’явився Бог у вигляді полум’я, що охопило кущ, але не спалило його.
Побачивши це видовище, він міг сказати: «Я теж протягом 40 років був безплідним і сухим кущем, покинутим у пустелі; але саме у цій ситуації Бог прийшов до мене, заговорив зі мною, запалив мене». Кризи часто скидають нас із п’єдесталу певних уявлень та зривають з наших очей пелену ілюзій, повертаючи нас до істини про те, ким ми є насправді.
Моя істина, перш за все, така: я не Бог і не супергерой. Я не можу зробити усе, що за бажаю, а тим паче не можу зробити цього самостійно. Тому Бог попросив Мойсея зняти сандалії перед тим, як наблизитись до Його святості, — бо ти не можеш припустити, що вже зрозумів усе, навіть про Бога. Якщо ти будеш діяти таким чином, ти загасиш вогонь новизни, який Він хоче запалити у твоєму житті, і натомість залишиться лише попіл твоєї самовпевненості.
Мойсей і ми
Нам варто провести час у пустелі разом із Мойсеєм. Там ми можемо, не ховаючись за маскою, подивитися на те, ким ми є насправді, на те, що пішло не так, як ми очікували, на свої розчарування і на те, що би ми хотіли змінити.
Іноді ми відчуваємо, що марно витрачаємо енергію на щось чи на когось, бачимо, як зриваються певні проєкти, маємо мрії, які розбиваються, втрачаємо хороші можливості або надаємо надто багато значення речам, які насправді цього не варті. Ми тулимося до каміння і відчуваємо себе безплідним кущем.
Мойсей навчає нас, що саме до такого куща приходить Бог, і запалює наше життя своїм полум’ям, яке очищує нас, але не поглинає. Він запалює нас своїм Словом і своєю Любов’ю, щоби ми могли повернутися до життя.
Бог перетворює місце наших невдач та страждань у місце Його присутності. Ми повинні навчитися залишати поза собою скарги тих, хто нарікає на свої рани, і мати очі, щоб побачити: незважаючи на наші слабкості, помилки та безсилля світло Божого вогню приходить, щоб нас змінити.
У якому кущі мого життя палає Бог? Що Він хоче спалити, очистити, перетворити всередині мене?
Переклад CREDO за: Fr. Francesco Cosentino, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
