«Тож сказав Бог: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі”.
І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1, 26-27).
Можна сказати, що всі Божі створіння створені на образ Божий, бо всі вони є плодами Його творчого розуму. Він придумав їх і сформував їх. Отже, Він — Всеотець, а все сотворене Ним — Його діти. Ось чому святий Франциск міг називати братами й сестрами сонце і місяць, вітер і повітря, воду та вогонь. Ми споріднені з усім творінням, адже все творіння має одного спільного Отця.
Однак, як чітко пояснює Книга Буття, людину створено на Божий образ та подобу, що відрізняє її від решти Божих створінь. Отже, якщо в людині є щось унікальне, чого немає в інших істотах, нам було би добре знати, що це таке. Що саме вирізняє нас із-поміж усіх Божих створінь? Чим ми подібні до Бога? Що робить нас богоподібними?
Відповідь можна знайти у триєдиному сяйві Добра, Істини і Краси.
У той час як усі речі є добрими, оскільки їх створив Бог, існує і глибше добро, відоме як чеснота, що вимагає свободи від інстинктів та свободи волі, яка дає змогу свідомо обирати добро. Дуб добрий сам по собі як витвір божественного мистецтва, але він є лише тим, чим він є. Він може бути лише дубом і робити лише те, що призначено робити дубові. Понад це він більше нічого не може зробити — і не зробить, бо вдуба немає волі, щоб це зробити.
З іншого боку, людина має свободу вибору: або бути повнішою мірою тим, до чого вона покликана як богоподібна істота, або ж відмовитись від цього. Бути богоподібними для нас означає бути добрими, як Бог, правдивими, як Бог, і прекрасними, як Бог. Бути добрими у цьому сенсі означає повніше любити, добровільно обираючи самопожертву задля служіння іншим; бути правдивими — міркувати чіткіше, прагнучи пізнати реальність відповідно до того, як її знає Бог; бути ж прекрасними означає бачити красу Божого образу та Його присутність у творінні, прагнути самим стати творцями, роблячи прекрасні речі — так, як це робить Бог.
Якщо наша здатність створювати прекрасне виявляє присутній у нас образ Творця всього прекрасного, ми можемо побачити, що сама наша уява та здатність фантазувати є сяйвом Божого образу в нас. Людина не просто сотворена — вона створена для творіння. Однак вона може вільно розпоряджатися своєю фантазією: або користуватися нею гідно, використовуючи цей дар відповідно до волі Дарувальника, або ж узяти подарунок і користуватися ним задля власних егоїстичних цілей, кидаючи безцінні перлини уяви у багно.
Дар уяви нічим не відрізняється від інших дарів, які ми маємо завдяки присутності Божого образу в нас. Ми можемо користуватися ними для блага або зловживати ними. Ми можемо бути добрими, як Бог, — або обирати зло; можемо бути правдивими, як Бог, — або обирати брехню і фальш; можемо приносити прекрасні плоди своєї уяви, так, як Бог приносить їх із власного божественного уявлення про добро, — або ж можемо обрати потворність, les fleurs du mal (фр. «квіти зла»), хворобливий цвіт уяви, отруєний гординею.
Уява, як і душа, частиною якої вона є, повинна бути охрещеною. Вона повинна померти для себе самої, щоби воскреснути для Христа. Саме ця охрещена уява і породила «ріг достатку» видатних книг і творів мистецтва, які є прекрасним цвітом на дереві християнства.
Переклад CREDO за: Joseph Pearce, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
