Не гордувати усною молитвою, яку дехто вважає простацькою, заохотив Папа Франциск у своїй черговій катехизі про молитву. Усна молитва — це надійний провідник до пробудження серця.
«Молитва — це діалог із Богом. Кожне створіння у певному розумінні “розмовляє” з Богом. У людській істоті молитва стає словом, призиванням, піснею, поезією. Боже Слово стало тілом, а в тілі кожної людини слово повертається до Бога в молитві». Таким вступним зауваженням Папа Франциск розпочав свою катехизу під час загальної аудієнції в середу, 20 квітня 2021 р., яку присвятив усній молитві, повідомляє Vatican News.
Слова і почуття
Промовляючи до глядачів і слухачів, які єдналися з ним за допомогою засобів комунікації, Святіший Отець зазначив: слова є нашим творінням, але також — «нашими матерями», бо деякою мірою нас формують. «Слова зроджуються з почуттів», але є і протилежний шлях, коли слова «моделюють почуття».
«Біблія виховує людину так, щоби все виходило на яв через слово, щоби ніщо людське не залишалося виключеним, цензурованим. Особливо небезпечними, — вказав Папа, — є страждання, що залишаються закритими всередині нас. Закритий усередині біль, який не може знайти вираження чи виходу, може отруїти душу; він — смертельний».
«Саме з цієї причини Святе Письмо вчить нас молитися також і словами, подекуди зухвалими. Священні автори не хочуть обманювати нас щодо людини: вони знають, що в нашому серці живуть також і не надто конструктивні почуття, навіть ненависть. Ніхто з нас не народжується святим, і коли ці лихі почуття стукають до дверей нашого серця — треба вміти знешкодити їх молитвою та Божим словом», — вів далі Наступник св.Петра. У псалмах ми знаходимо також дуже суворі висловлювання супроти ворогів — учителі духовного життя радять звертати їх проти диявола та наших гріхів. Однак ідеться про слова, що «належать до людської дійсності». Вони потрапили до Святого Письма, щоби засвідчити нам, що «якби перед лицем насильства забракло слів, здатних знезброїти лихі почуття, спрямувати їх так, щоб вони не несли загрози, — то цими почуттями світ був би заповнений».
Неустанні заступники
За словами Папи, «першою людською молитвою» завжди є усне проказування. Першими ворушаться уста. І хоч усі ми знаємо, що «молитися не означає повторювати слова», то усна молитва, однак, «є надійнішим шляхом», її можна завжди звершувати. «Почуття, натомість, хай би якими благородними були, завжди залишаються непевними: приходять і відходять, залишають нас і повертаються», — зазначив Франциск. А «благодаті молитви — непередбачувані». Іноді нас переповнює втіха, а подекуди — повністю «випаровується».
«Молитва серця є таємничою та в деякі моменти ховається. Молитва уст — та, яку шепочеш сам чи проказуєш у хорі, натомість, завжди доступна, а також необхідна, як ручна праця», — пояснив Святіший Отець. Він висловив переконання, що всім нам потрібне смирення літніх людей, які в церкві — можливо, через проблеми зі слухом, — «упівголоса проказують молитви, яких навчилися в дитинстві», наповнюючи храм шепотом.
«Ця молитва не порушує тишу, а засвідчує вірність обов’язкові молитви, практикованої протягом усього життя, без занедбань. Ці молільники смиренної молитви часто є великими заступниками на парафіях: вони немов дуби, які щороку розширюють крони, щоб надавати тінь якомога більшій кількості людей», — сказав Папа. Лише Богові відомо, наскільки їхнє серце в єдності з цими молитвами. Вони теж переживали свої періоди «порожнечі», але усній молитві «завжди можна зберегти вірність». Бо вона «немов якір».
Слова, що провадять
У цьому контексті Папа вказав на досвід «російського паломника», про якого йдеться у «відомому творі з духовності». Він утвердився у мистецтві молитви, повторюючи нескінченну кількість разів одні й ті ж слова: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних!» Святіший Отець заохотив «навчатися з його постійності». «Якщо в його життя приходять благодаті, якщо молитва одного дня стає такою палкою, аж дає відчути присутність Божого царства між нами, якщо його погляд перемінюється до такої міри, що стає немов поглядом дитини, то це тому, що він був наполегливим у проказуванні простої християнської молитвочки», — сказав Святіший Отець, підсумовуючи:
«Отож ми не повинні гордувати усною молитвою (…). Слова, які вимовляємо, беруть нас за руку та в певну мить повертають смак, пробуджують навіть найприспаніше з-поміж сердець, розбуджують почуття, згадку про які ми вже загубили. Вони за руку ведуть нас до досвіду Бога. І, насамперед, лише вони надійним чином скеровують до Бога ті прохання, які Він хоче почути. Ісус не залишив нас у тумані. Він сказав: “Коли молитеся, кажіть так!” І навчив молитви Отче наш».
фінансово.
Щиро дякуємо!
