«Скажу прямо: Ісус у дарохранительниці — мій найкращий Друг». Це — незвичайне духовне переживання, яке відбулося в храмі, а водночас — наполегливе запрошення, що може змінити вашу щоденність.
Бувають такі дні, як сьогодні, коли я сідаю, щоб розповісти вам про те, що я пережив з Ісусом. Відчуваю Його присутність поруч.
Він ніби лагідний вітерець, який мене огортає. Наповнює мене надприродною радістю. Його любов така велика, що виливається назовні й ти маєш потребу любити — особливо тих, хто тебе кривдить. Якби вони пізнали любов Бога, їхнє життя було б інакшим.
Розмова з Ісусом
Я уявляю Ісуса поруч із собою. Він приязно плескає мене по плечу. Усміхається:
«Ти дорого мені коштуєш, Клаудіо».
«Знаю, Ісусе, і дякую Тобі. Я знаю, що з мене кепський друг. Моя впертість сильніша за мене. Щоразу, коли я збиваюся з дороги, Ти приходиш і випрямляєш стежку. Щоразу, коли я падаю, Ти простягаєш руку й підводиш мене. Щоразу, коли я сумніваюся або сумний, Ти приходиш і кажеш: “Я тут, із тобою, Клаудіо. Хіба Я можу не любити тебе всім серцем?”»
Я — звичайний смертний. Знаю, що я грішник. Тому я вдячний Ісусові. Я не заслуговую на Його дружбу.
«Прийди»
Я розмовляв сьогодні зі священником із Перу і розповідав йому про одну подію. Це сталося одного ранку, в п’ятницю. У мене було багато справ, тому я раніше вийшов із дому. Я був занурений у свої думки, коли почув Його голос:
«Прийди до Мене».
Він сказав це так, що я відчув: щось відбувається, — але я був такий зайнятий, що знайшов відмовку: «Дозволь, я спочатку зроблю те, що маю зробити. Коли закінчу, прийду Тебе провідати в дарохранительниці».
«Прийди, Клаудіо», — наполягав Ісус. На таку настирливість я вже не знайшов жодної відмовки. Я залишив те, що робив. «Ти мій найкращий друг. Прийду до Тебе. Вибач за байдужість, Ісусе».
Неподалік від того місця, де я був, є храм, отже, я вирішив туди під’їхати. Припаркувався, вийшов із машини. Храм був відчинений, порожній. «Святий Боже! Ти самотній!» — подумав я.
Тепер я зрозумів, чому Він так наполягав. Він був сам у дарохранительниці, нікого не було поруч. Як це сумно! Я пригадав, як св.Франциск Ассізький бігав по горах і кричав: «Любов не люблять!»
«Якби вони знали, що Ти тут, прибігли б до Тебе».
Дивовижна подія у храмі
Я трохи посидів із Ним і сказав, що люблю Його. «Господи, — сказав я, — я мушу йти, але не хочу залишати Тебе самого. Чи міг би Ти когось покликати сюди?»
«Не минуло й кількох хвилин, як двері відчинилися й до храму увійшла якась дівчина. Вона виглядала неуважною, але стала навколішки й почала зосереджено молитися. Коли вона сідала, я підійшов до неї. Відчув, що мушу розповісти їй про те, що сталося і подякувати за те, що прийшла до Нього.
Вона здивовано подивилася на мене й тихо сказала: «Взагалі-то я не збиралася сюди заходити. Але якраз коли я проходила обік, то почула, як Ісус мене кличе. Тому я тут». Ми обидвоє були дуже зворушені й дякували Ісусові за Його велику любов.
Любий читачу, не залишай Ісуса самого в дарохранительниці! Відвідай Його, скажи, що любиш Його. І якщо можеш, додай: «Привіт Тобі від Клаудіо». Я люблю робити Йому несподіванки.
Нехай Господь благословить!
фінансово.
Щиро дякуємо!
