Сьогодні Церква згадує святого Папу Павла VI.
Джованні Баттіста Монтіні народився в м. Кончесіо в північноіталійській провінції Брешія 26 вересня 1897 року. У 23 роки, отримав пресвітерське рукоположення, а 1923 року поступив на дипломатичну службу Апостольської Столиці, працюючи у Варшавській Нунціатурі. Згодом працював у Державному Секретаріаті Святого Престолу, а від 1954 року був призначений архиєпископом Мілану. Через 4 роки святий Йоан ХХІІІ ввів його до Колегії Кардиналів, а 1963 року Джованні Монтіні обраний Наступником святого Петра, прийнявши ім’я Павло VI.
Світ захоплюється поведінкою та ставленням до людей Папи Франциска. Однак, знайомлячись із біографію його попередників, можна дійти висновку: вбогість, діалог, звернення до сучасної людини — це швидше норма, аніж щось надзвичайне серед Наступників св. Петра наших часів.
Останній коронований Папа
Корона, яку носили Римські Папи, складася з трьох рівнів. Вона була символом царської гідності й влади над трьома реальностями, в яких перебуває Церква: земля, чистилище і небо. Це виражали три діадеми, а увінчував тіару хрест. Приблизно у ХІІІ столітті закріпився обряд урочистої коронації пап після обрання на престол Петра.
Павло VI прагнув вийти до людей і більше бути для них пастирем, аніж символом чи управлінцем. Він від імені Церкви символічно зрікся всіх земних почестей і багатств, проголосив повернення до початкової євангельської бідності.
Папа, який продав тіару
Святий запросив одного з ієрархів до себе, щоб той йому представив звіт на тему бідності й голоду у світі. Після того, що вислухав, папа так сильно зворушився, що постановив продати папську корону, а отримані гроші переказати на благодійні цілі Апостольського Престолу. Символічним жестом він поставив тіару на вівтар після екуменічної Служби Божої в день 13 листопада 1964 року.
Папа діалогу
У своїй «програмній» енцикліці «Ecclesiam Suam» св. Павло VI визначив дві головні лінії понтифікату: діалог життя і спасіння зі світом та відновлення повної єдності серед християн.
Церква тільки тоді може по-справжньому дати Євангеліє світові, коли вона сама глибоко переживає таємницю своєї любові до Христа. Насправді знаковими для тих часів стали заяви Папи про те, що Церква має вступити у діалог зі світом, у якому живе, бо вона має що цьому світові сказати.
Папа, який встановив Синод єпископів
Саме Павло VI постановив скликати Синоди єпископів як дорадчий орган для обговорення важливих питань та участі всієї Церкви у прийнятті рішень та формуванні позиції стосовно важливих аспектів.
Папа, який знову скликав Собор
Через шість днів після вибору Павло VI оголосив про відновлення роботи ІІ Ватиканського собору, який, згідно з Канонічним правом, завершився, коли помер Папа Йоан ХХІІІ.
Для св. Павла VI пріоритетними під час Собору стали такі аспекти: краще розуміння та реформа Католицької Церкви, єдність християн та діалог зі світом.
Папа, який почав подорожувати
Тогочасні газети називали Павла VI Папою‑мандрівником і захоплювалися тим, що він відвідав аж… шість країн. Саме він став першим правлячим Понтифіком, який прибув з візитом до Африки. Крім того Павло VI відвідав Святу Землю, Індію, Колумбію, Філіппіни, виступив у штаб‑квартирі ООН та взяв участь у святкуванні 50‑річчя Фатімських об’явлень. Папа двічі просив дозволу відвідати Польшу, де був Нунцієм, однак отримав відмову від комуністичної влади.
Звісно, нас це не дивує, адже, приміром св. Йоан Павло ІІ побував у близько 120 державах. Однак ще 60 років тому люди їздили до пап, а не навпаки.
Папа єдності
Його понтифікат став пошуком повного сопричастя насамперед із Православними Церквами. Його братання з Патріархом Афінагором стало одним із найбільших прикладів цього. Він ініціював створення особливої комісії, яка складалася з двох католиків і двох православних, і вони 1971 року представили Папі доповідь, стверджуючи, що співслужіння поміж Павлом VI та Афінагором є можливим.
За понтифікату святого відбулася історична зустріч з Константинопольським патріархом та взаємне зняття екскомунік.