Коронавірус забрав у нього чотирьох членів родини, але о.Жілван Мануел де Сілва не втратив надії. Пережите стало для нього підставою поділитися з інтернавтами своїм свідченням віри.
На межі березня і квітня ц.р. настоятель парафії свв.Петра і Павла у бразильському місті Форталезі зазнав дуже тяжких випробувань. Протягом якихось шести днів унаслідок COVID-19 він втратив обох батьків, сестру і брата.
Повідомлення про смерть батька і брата о.Жілван отримав 31 березня 2021р. Через чотири дні відійшла і його мама, яка померла внаслідок ускладнень після зараження коронавірусом. А в понеділок 5 квітня він втратив ще й сестру.
«Господи, я надалі Тебе любитиму!»
Попри нечувану трагедію, що сталася посеред переходу від Страсного Тижня до Великодня, священник поділився вражаючим свідченням віри. «Господи, можеш усе в мене забрати, але я і так буду Тебе надалі любити», — написав він у соцмережах у Великодній понеділок.
Отець Жілван поділився в Інстаграмі фотографіями своїх батьків і рідних, додаючи до них зворушливі слова. «Сьогодні я дивлюсь на чотири шматки мого серця, синтезовані у словах Ісуса: хто вірує в Мене — буде жити!» — написав священник.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Мій голос переривали сльози»
Перед смертю батьків, у лікарні, він сам уділив їм Таїнство помазання хворих. «То був екстремальний момент зворушення і віри. Я не міг вимовити слів формули, бо мій голос переривали сльози. Торкатися цих рук та стіп, які так часто бігли до мене, щоб мене поцілувати і обійняти, і цих долонь, яких я так часто торкався, щоби сказати: «Мамо, благослови», «Тату, благослови» — це було як підсумування священницького покликання: в точному розумінні, священство це жертва. Я помазував їх, не щоби спасти їх тілесно, але щоби зберегти і приготувати їхні душі на велику зустріч із Нареченим, яким є Ісус», — написав о.Жілван.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Прийняти страждання — це не поразка»
В одному з наступних записів священник пояснив, що сліз приховувати не треба, попри те, що «логіка хорошого самопочуття», яку нав’язує нинішня культура, старається приховати страждання і будь-які ситуації болю.
«Прийняти страждання — це не людська невдача чи поразка, але це високе прийняття найпрекраснішого виміру життя: людського виміру. Припускатися помилок не завжди є людським, бо ж люди припускаються помилок, пробуючи зробити добро. Не приховуй свої сльози, бо вони очищують. Сам Ісус плакав, почувши, що “Лазар помер”, Його серце глибоко тремтіло, бо той, хто любить, сліз не приховує, він акцептує страждання, щоби навчитися зростати», — підкреслив о.Жілван.
Проте священник не залишився самотній, і перед лицем смерті найближчих дістав чимало виразів підтримки та молитви. «Ми підтверджуємо нашу віру, бо Христос воскрес! Він живе і йде перед нами у напрямку Галілеї нашого життя», — написано на сайті архідієцезії Форталези.