Всесвітній день мігранта й біженця — це не «винахід Папи Франциска», для якого ці категорії людей стали однією з важливих тем понтифікату. В Церкві цей день відзначають уже понад століття.
Цьогорічний День мігранта й біженця для католиків буде вже 107-м з черги; три роки тому, на прохання Конференцій єпископів із різних країн, Папа Франциск тільки переніс дату його відзначення на останню неділю вересня. Всесвітній День мігрантів та біженців встановив 1914 року папа Бенедикт ХV; до недавньої зміни відзначали в другу неділю після Богоявлення. Цьогоріч День мігранта припадає на 26 вересня. Відповідно до усталених правил, папське послання до певних пам’ятних Днів публікується за кілька місяців до відзначення.
«На шляху до дедалі більшого “ми”» — таку тему має послання Папи Франциска до цьогорічного Всесвітнього дня мігранта і біженця. У посланні, опублікованому в четвер, 6 травня 2021р., Святіший Отець пояснює: обрати цю тему його спонукала стурбованість тим, що після кризи, викликаної пандемією, людство може «ще більше впасти в гарячкове споживацтво та нові форми егоїстичного самозахисту» (Fratelli tutti, 35). У цьому контексті Франциск пропонує «чіткий горизонт для нашої спільної мандрівки в цьому світі». Послання Папи представляє Vatican News.
«Ми» є відображенням Триєдиного Бога
Наступник святого Петра насамперед пояснює, якого значення він надає слову «ми» у темі послання. Посилаючись на старозавітну Книгу Буття, Папа зазначає: Бог створив людину чоловіком і жінкою, «відмінними і взаємодоповнювальними істотами, для того, щоби творити оте “ми”, що призначене ставати дедалі більшим із помноженням поколінь». Це «ми» є відображенням Триєдиного Бога, єдності у відмінності. Коли людина віддалилася від Бога через свій непослух, Він, у своєму милосерді, запропонував шлях примирення «не окремим людям, а народові — отому “ми”, що має охопити все людство, всі народи».
Отже, як на початку, так і в кінці історії спасіння бачимо оце «ми», а в центрі перебуває таїнство Христа, який помер і воскрес, «щоби всі було одно» (Йн 17,21). Однак теперішній час, зауважує Папа, показує, що «ми», якого бажає Бог, — розбите, поранене і спотворене. Про це свідчать агресивні націоналізми та радикальні індивідуалізми, а найвищу ціну за це платять ті, кого вважають «іншими»: іноземці, мігранти, марґіналізовані, що перебувають на екзистенційних периферіях.
Закликаючи всіх прямувати до дедалі більшого «ми», Вселенський Архієрей звертається насамперед до католиків, а потім до всього людства.
Церква, що стає ще більше вселенською
Для членів Католицької Церкви цей заклик означає зобов’язання бути дедалі вірнішими своїй католицькості, прислухаючись до слів святого Павла, з якими він звертався до ефесян: «Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були ввізвані. Один Господь, одна віра, одне хрещення» (Еф 4, 4-5). «Насправді, католицькість Церкви, її універсальність — це дійсність, яка вимагає, щоб її приймали і жили нею в кожній епосі, згідно з волею та благодаттю Господа, який обіцяв нам бути з нами завжди, до кінця віку (пор. Мт 28,20)», — підкреслює Святіший Отець. Святий Дух робить нас здатними творити «єдність у різноманітності, гармонізуючи відмінності, не нав’язуючи при цьому одноманітність, яка знеособлює». Зустріч і діалог з іноземцями, мігрантами та біженцями є нагодою зростати як Церква та збагачувати одне одного. Тому, підкреслює Папа, католики покликані, починаючи від своєї спільноти, сприяти тому, щоб Церква ставала дедалі інклюзивнішою, виконуючи місію, яку Ісус Христос доручив апостолам: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне — близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10, 7-8).
Церква, наголошує Папа, покликана сьогодні вийти на екзистенційні периферії, де перебуває багато мігрантів і біженців, переселенців та жертв торгівлі людьми, «яким Господь хоче виявити свою любов і звістити про своє спасіння». Сучасні міграційні потоки, за його словами, — це новий місійний простір, а зустріч із мігрантами й біженцями інших конфесій та релігій є благодатним ґрунтом для розвитку щирого та збагачувального екуменічного й міжрелігійного діалогу.
На шляху до інклюзивнішого світу
«Я закликаю всіх чоловіків і жінок світу прямувати разом на шляху до дедалі більшого “ми”, об’єднати людство, щоби разом будувати наше майбутнє справедливості й миру, гарантуючи, щоб ніхто не був виключений», — підкреслює Глава Церкви. Майбутнє нашого суспільства — це «різнобарвне» майбутнє, збагачене відмінностями й міжкультурними взаєминами. Папа зазначає, що образом такого співіснування в гармонії та мирі є подія П’ятдесятниці, коли після зіслання Святого Духа проповідь апостолів стала зрозумілою для представників різних народів, що прибули до Єрусалима на паломництво.
Папа пояснює, що сучасний міграційний феномен дає нам змогу подолати страх і збагатитися різноманітністю дарів кожної людини.
«Це ідеал нового Єрусалима (пор. Іс 60; Одкр 21,3), де всі народи перебувають у єдності, в мирі та злагоді прославляють Божу доброту й чудеса творіння, — зазначає Святіший Отець. — Але для досягнення цього ідеалу ми всі повинні наполегливо трудитися, щоби зруйнувати стіни, що розділяють нас, і будувати мости, які сприяють культурі зустрічей, усвідомлюючи тісний взаємозв’язок між нами».
Святіший Отець закликає всіх належно використовувати довірені Богом дари, щоб оберігати і робити кращим Його створіння. Щоб забезпечити належне піклування нашому спільному дому, потрібно формувати дедалі більше й відповідальніше «ми», «у твердому переконанні, що кожне добро, вчинене у світі, робиться для сучасних та майбутніх поколінь». Ідеться про особисте і спільне зобов’язання допомагати всім стражденним братам і сестрам на шляху до більш стійкого, збалансованого та інклюзивного розвитку. Це зобов’язання не виключає нікого — ні місцевих мешканців, ані чужоземців, — бо йдеться про спільний скарб, про який всі повинні дбати і від якого всі повинні мати користь.
Мрія починається
«Я виллю мій дух на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, вашим старим сни будуть снитись, і ваші юнаки будуть бачити видіння» (Йоіл 3,1). Посилаючись на цей уривок, Папа Франциск пише: «Ми покликані мріяти разом. Ми не повинні боятися мріяти, мріяти разом як одне людство, як супутники в дорозі, як сини та дочки тієї самої землі, яка є нашим спільним домом, усі сестри та брати» (пор. Fratelli tutti, 8).
Своє послання Святіший Отець завершує молитвою:
Любий і святий Отче, Твій Син Ісус навчав нас, що в небі постає велика радість, коли віднаходиться той, хто був утрачений, коли виключеного, відкиненого та викинутого, мов сміття, наново приймають до нашого «ми», яке завдяки цьому більшає.
Просимо Тебе, подай всім Ісусовим учням і всім людям доброї волі благодать сповняти Твою волю в світі. Благослови кожен жест прийняття та підтримки, який повертає кожного, хто перебуває у вигнанні, до «ми» спільноти й Церкви, щоб наша земля могла стати такою, якою Ти її створив: спільним домом усіх братів і сестер. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
