Папа Франциск у відеопосланні звернувся до учасників онлайн-форуму на тему «Amoris laetitia: на якому етапі втілення перебуваємо? Стратегії для душпастирського застосування Апостольського напоумлення Папи Франциска».
Цей захід, організований Дикастерієм у справах мирян, сім’ї та захисту життя, триває від 9 до 12 червня 2021 року, повідомляє Vatican News. Тема форуму має спонукати «до плідного церковного розпізнавання щодо стилю та мети сімейного душпастирства в перспективі нової євангелізації», зазначив Франциск. Він вказав на необхідність відкинути будь-яке звіщення Доброї Новини, що є суто теоретичним та відокремленим від реальних проблем людей, а також ідею про те, ніби євангелізація призначена лише для пастирської еліти. «Щоб нести Божу любов сім’ям та молодим людям, які будуватимуть сім’ї завтрашнього дня, нам потрібна допомога самих сімей, їхній конкретний досвід життя та сопричастя», — підкреслює Святіший Отець.
Ось повний текст його відеозвернення.
Любі браття в єпископстві,
любі брати і сестри,
звертаюся до вас з нагоди Форуму, який організував Дикастерій у справах мирян, сім’ї та життя у п’яту річницю проголошення Апостольського напоумлення «Amoris laetitia». Дякую дикастерієві, що взявся за цю ініціативу, попри практичні труднощі, викликані пандемією. Я вдячний усім, хто відповів на це запрошення: тут сьогодні присутні представники Бюро з питань сім’ї із понад 60 єпископських Конференцій та понад 30 міжнародних рухів, об’єднані з нагоди цієї зустрічі.
У панорамі найважливіших ініціатив «Року сім’ї Amoris laetitia» Форум є суттєвим моментом діалогу між Апостольським Престолом, Конференціями єпископів, сімейними рухами і товариствами. Нехай Святий Дух зробить його подією, плідною як для Церкви, пастирів, так і для мирян, щоби спільно вслуховуватися в конкретні потреби сімей і допомагати одні одним взаємно в ініціюванні процесів, необхідних для оновлення церковної благовісті.
Запитання, яке ви собі ставите: на якому етапі втілення Amoris laetitia перебуваємо? — прагне надихнути до того, щоби зробити плідне церковне розпізнання на тему стилю й мети сімейного душпастирства у перспективі нової євангелізації. Адгортація «Amoris laetitia» це плід поглиблених синодальних роздумів на тему подружжя та сім’ї, і як така вона вимагає терпеливої праці з впровадження та місійного навернення. Форум — це продовження синодальної дороги, яка повинна бути здатною набрати конкретної форми у місцевих Церквах і яка вимагає співпраці, розподілу відповідальності, здатності розпізнавати і бути готовими, щоб бути близько до сімей.
Перед лицем труднощів, викликаних пандемією, яка «нищить сім’ю та її інтимну спільноту життя й любові» [1], сім’я є нині більше, ніж будь-коли, знаком часу, а Церква покликана насамперед активно вслуховуватися у сім’ї, а водночас включати їх як суб’єкти душпастирської турботи. Потрібно відкинуло «проголошення суто теоретичне та ізольоване від реальних проблем людей» [2], а також переконання, що євангелізація зарезервована для душпастирської еліти. Кожний охрещений «є активним об’єктом євангелізації» [3]. Щоб несли Божу любов сім’ям і молодим людям, які будуватимуть сім’ї завтрашнього дня, нам потрібна допомога самих сімей, їхнього конкретного досвіду життя і спілкування. Ми потребуємо подружжів обік душпастирів, щоби йшли з іншими сім’ями, щоб допомагали слабшим, щоб проголошували, що також і в труднощах Христос стаж присутній у Таїнстві Подружжя, щоб обдаровувати ніжністю, терпеливістю і надією всіх, у кожній життєвій ситуації.
Як же важливо, щоб молоді люди могли на власні очі побачити любов Христа, живу і присутню в любові подружжів, які своїм конкретним життям свідчать, що любов назавжди є можливою!
Як подружжя Акілли і Прискілли було цінними співпрацівниками Павла у його місії, так і сьогодні чимало подружжів і навіть цілих сімей із дітьми [4] можуть стати повноправними свідками, щоб підтримувати інші сім’ї, творити спільноту, засівати зерно єдності серед людей, які отримали першу євангелізацію, роблячи вирішальний внесок у проголошення керигми.
Подружжя, подібно як і священство, має «безпосередню мету будувати Люд Божий» [5] і ввіряє співподругам особливу місію в будуванні Церкви. Сім’я це «Домашня Церква» [6], місце, в якому діє сакраментальна присутність Христа між співподругами, а також між батьками й дітьми. У цьому розумінні «любов, яку переживають у сім’ях, є неустанною міццю для життя Церкви» [7], постійно збагачувана життям усіх домашніх церков. Тому, силою Таїнства Подружжя, кожна сім’я стає в усіх відношеннях благом для Церкви [8].
Співвідповідальність за місію, отже, закликає подружжя і служителів свячень, особливо єпископів, до плідної співпраці в турботі та опіці над домашніми церквами. Тому ми, пастирі, повинні дозволити Святому Духові осяяти нас, щоби це спасительне проголошення могло здійснюватися через подружжя, які часто є, вони готові, але їх не кличуть [9]. Якщо ж ми їх покличемо, закличемо їх до співпраці з нами, якщо дамо їм простір — вони зможуть зробити свій внесок у будування церковної матерії. Подібно як піткання й основа мужності й жіночності взаємно доповнюючись, творять гобелен сім’ї, так і таїнства свячень та подружжя необхідні для будування Церкви як «родини родин». Так ми зможемо провадити душпастирство сімей, у якому в повноті виражатиметься дух церковного сопричастя. Тому що ця єдність «є єдністю „органічною”, аналогічною до єдності живого і справного тіла (…), по суті, відзначається співіснуванням різноманітних покликань і станів» [10].
Тому я вас заохочую заново сягнути по «Amoris laetitia», щоби серед вказаних там душпастирських пріоритетів виділити ті, які найбільше відповідають конкретним потребам кожної місцевої Церкви, і реалізувати їх із креативністю й місійним запалом. Під час пандемії Господь дав нам нагоду заново переосмислити не тільки потреби і пріоритети, але також стиль і спосіб, у який ми плануємо і виконуємо нашу душпастирську діяльність. Слідом за програмною цінністю «Evangelii gaudium» і конкретною душпастирською програмою, яку накреслила «Amoris laetitia» для сімейного душпастирства, «сподіваюся, що всі спільноти знайдуть спосіб виконати відповідні кроки, щоби крокувати шляхом душпастирського та місійного навернення, які не можуть залишити речі в такому стані, як вони сьогодні є» [11].
Потрібно зробити особливі зусилля для формації мирян, а особливо подружжів та сімей, щоб вони краще зрозуміли значення своєї церковної участі, тобто значення місії, яка випливає з буття подружжями та сім’ями. Чимало сімей не усвідомлюють того, який великий дар вони отримали в таїнстві, яке є дієвим знаком присутності Христа, Котрий супроводжує кожну мить їхнього життя. Коли сім’я у повноті відкриває цей дар, вона відчуває прагнення ділитися ним з іншими сім’ями, оскільки радість від зустрічі з Господом прагне ширитися і зроджує іншу єдність, вона місійна за природою [12].
Шлях, який пройшли синодальні засідання, присвячені сім’ї, допомогли Церкви видобути на світло денне стільки конкретних викликів, яких зазнають сім’ї: ідеологічний тиск, який ускладнює виховання; проблеми у стосунках, матеріальну і духовну бідність, а по суті — таку величезну самотність, яка випливає зі складності побачити Бога у своєму житті. Деякі з цих викликів ще складно реалізувати і вони вимагають оновленого душпастирського імпульсу в деяких окремих царинах: я тут думаю про приготування до шлюбу, супровід молодих подружжів, освіту, турботу про людей старшого віку, близькість із пораненими сім’ями або з тими, хто в новому зв’язку прагне уповні переживати християнський досвід.
Тому я сподіваюся, що ці дні праці будуть доброю нагодою для обміну думками й душпастирським досвідом, а також для творення мережі, яка в комплементарності покликань і станів життя, у дусі співпраці та церковного сопричастя, зможе проголошувати Євангеліє сім’ї результативніше, відповідаючи на знаки часу.
Ввіряю вас заступництву Пресвятої Діви Марії та св.Йосифа, щоби Божа благодать зробила плідним ваші старання для блага сімей сьогодення і дня завтрашнього. Благословляю вас і зичу вам усіляких благ у вашій праці та прошу вас, щоб ви молилися за мене. Дякую.
___________________________
[1] Апостольське напоумлення Amoris laetitia (далі — AL), 19.
[2] AL, 201.
[3] Апостольське напоумлення Evangelii gaudium (24 листопада 2013), 120.
[4] Пор. св.Йоан Павло II, Апостольське напоумлення, Familiaris consortio (22 листопада 1981), 50.
[5] Катехизм Католицької Церкви, 1534.
[6] II Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 11.
[7] AL, 88.
[8] Там само, 87.
[8] Промова до Трибуналу Римської роти, 25 січня 2020р.
[10] св.Йоан Павло II, Апостольське напоумлення Christifideles laici (30 грудня 1988), 20.
[11] Evangelii gaudium, 25.
[12] Там само, 23.
фінансово.
Щиро дякуємо!
