Ця фраза з Господньої молитви може здаватися незрозумілою, але в ній міститься багатий сенс.
Слово «святиться» — архаїзм, який досі вживається в цій молитві, і означає «освячується, стає святим». Однак це теж може видатись дивним, адже виглядає так, нібито це ми освячуємо Боже ім’я.
Чи це справді так? Як ми можемо освятити Боже ім’я?
Святий Кипріан подає нам влучний коментар до цієї фрази:
«Після цього кажемо: нехай святиться ім’я Твоє. Не тому, що хочемо своїми молитвами зробити Бога святим: ми просимо Бога про те, щоб ім’я Його освятилось всередині нас. Бо як може щось освятити Бога, який Сам є джерелом святості? Але тому, що Він каже: будьте святі, як Я є святим, ми просимо і благаємо Його про те, щоби ми, освячені у хрещенні, тривали у тому, чим ми стали. І ось про це молимось щодня, бо потребуємо освячення щодня, аби ми, які кожного дня зазнаємо падіння, кожного дня очищувались від злих вчинків наших через неперервне освячення».
Так само говорить і Катехизм Католицької Церкви:
«Слово «святитися» слід розуміти тут насамперед не у своєму причинному значенні (один лише Бог освячує, робить святим), а передусім у вартісному значенні: визнавати святим, ставитись як до святого. Саме так у поклонінні цей заклик іноді розуміється як хвала і подяка. Але Ісус нас вчив, що це прохання є немов вираженням бажання: це прохання, бажання й очікування, у які задіяні Бог і людина. Звідсіль з першого прохання молитви, зверненого до нашого Отця, ми сягаємо до глибини таїнства Його Божества і драми спасіння нашої людської природи. Прохання, щоб святилося Ім’я Його, залучає нас «у Його уподобання, яке Він постановив», щоб «ми були святі й непорочні перед Ним у любові» (ККЦ 2807).
Отже, ця частина молитви Господньої — благання, через яке нас запрошують впустити Божу благодать до нашого життя, щоб ми стали святі, як Бог є святим.
фінансово.
Щиро дякуємо!
