Ніхто з нас не вільний від когнітивних упереджень, і приклади з Біблії демонструють це якнайкраще.
Альбер Мухейбер, клінічний психолог, доктор когнітивної нейробіології, — експерт із людських думок, суджень та процесів вироблення рішень. Він пояснює, як наш мозок щодня «обманює» нас, коли обробляє та фільтрує сигнали, які отримує з навколишнього середовища.
Подібно до друга, що має найкращі наміри, мозок виконує «редукцію протиріч» — інакше кажучи, він відбирає варіанти, які містить поточна реальність, і так конструює цілісну картину світу, стабільну та узгоджену настільки, наскільки це можливо.
Помилки в судженні
В більшості випадків така інтерпретація реальності корисна для нашого виживання. Завдяки їй ми виносимо рефлекторні судження, які полегшують наше щоденне життя (наприклад, побачивши на небі чорні хмари, ми одразу думаємо, що піде дощ, а не вбачаємо в них можливий знак кінця світу і не витрачаємо час на роздуми над цією вірогідністю).
Але таке відтворення реальності також підштовхує до помилок у судженні, які можуть зашкодити нам та іншим людям. Психологи Даніель Канеман та Амос Тверський на початку 1970-х назвали ці помилки терміном «когнітивне упередження». Це — інтегральна частина нашого мислення, і намагатися позбутися їх немає сенсу.
Проте корисно вміти впізнавати їх і розуміти, як вони працюють, щоб наш мозок не обманював нас із такою легкістю. Цікаво бачити, що ці когнітивні упередження також впливали і на людей зі Святого Письма.
Чотири типові ситуації когнітивних упереджень
Загалом виділено сотні когнітивних упереджень. Розглянемо чотири типові ситуації, в яких ми стаємо вразливими до обману та помилок, які виникають через когнітивні упередження.
1.Апостол Петро і упередження про власні сили
Коли ви тільки починаєте вивчати щось (іноземну мову, спорт і т.п.), ви, цілком вірогідно, стаєте жертвою ілюзії про власне знання, або упередження про власні сили. Будь-яке навчання починається зі сплеску впевненості в наших знаннях у цій темі, що створює у нас відчуття сили.
Це упередження також може вмикатись на початку служіння: пригадайте апостола Петра, який протягом трьох років слідував за Ісусом на землі. Коли Христос попередив його про свої майбутні страждання, він переоцінив свої сили та вірність, сказавши: «Навіть якби я мав з Тобою вмерти, не відречуся Тебе» (Мт 26,35).
Після триразового відречення Петро мусив пройти через фазу зневіри, перш ніж знову стати на ноги. Врешті-решт Святий Дух зробив із нього дуже сміливого апостола; але перед тим йому довелося пройти випробування смиренням та сумнівами у собі.
2.Авраам та упередження інтерпретації
Коли ви боїтеся невідомої ситуації та уявляєте найгірше, на вас впливає упередження інтерпретації, яке може включати в себе драматизацію, упередження песимізму, вішання ярликів або «ясновидіння» (тобто переконаність у тому, ніби ви знаєте, що думають інші, з одночасним ігноруванням більш вірогідних альтернатив).
Саме це сталося з Аврамом (до того, які він став зватися Авраамом). Голод змусив його втекти до Єгипту разом із його дружиною, Сараї. Для нього це була незнайома ситуація. Він боявся реакції єгиптян на надзвичайну красу Сараї і вже уявляв, що його вб’ють, якщо дізнаються, що вона — його дружина. Тож він попросив її видавати себе за його сестру.
Про красу Сараї та те, що вона нібито неодружена, доповіли фараонові, і він узяв її собі за дружину. Дізнавшись правду, він у гніві вислав Аврама та Сараї геть із Єгипту.
Зіткнувшись із невизначеністю, Аврам вирішив уявити найгірше, замість того щоб розглянути альтернативи. Його страх запустив упередження інтерпретації, яке зашкодило йому у процесі вироблення рішень.
3.Пророк Елі та упередження фіксації
Коли ви поспішаєте з судженням, на вас впливають: упередження фіксації (яке означає, що при аналізі ситуації ви зосереджуєтеся лише на одному елементі інформації) або упередження репрезентативності (завдяки якому ми судимо про людину, виходячи з кількох одиниць інформації, які вважаємо репрезентативними щодо неї).
Сам пророк Елі помилився в судженні, взявши за основу одне: те, як Анна ворушила губами, не видаючи голосу. Він швидко зробив висновок, що вона п’яна, і тут же наказав їй витверезитися (1Сам 1,12-14).
Засмучена Анна пояснила йому справжню причину: вона прийшла до Храму, щоб вилити своє серце перед Господом. Елі тут же пошкодував про свою помилку і, навіть не знаючи, про що вона хотіла попросити Господа, благословив її та запевнив, що Бог дарує їй те, про що вона просить.
4.Понтій Пилат та упередження соціального конформізму
Коли ви щось вирішуєте під тиском обставин, то можете піддатися соціальному конформізму — перейняти поведінку або думку групи, яка тисне на вас.
Саме це сталося з Понтієм Пилатом, коли він судив Христа перед натовпом, який хотів звільнити Варавву. Перед цим Понтія Пилата вразила особистість Христа, Його послання про істину. Але груповий тиск був таким сильним, що він вирішив погодитися з натовпом та наказав бичувати і згодом стратити Ісуса.
Можливо, саме тому, що Пілат є «жертвою» подвійного когнітивного упередження — соціального конформізму та когнітивного дисонансу (стан напруження, викликаний розбіжністю між думками та вчинками), — Христос і сказав йому, маючи на увазі Ірода: «На отому, хто мене тобі видав, більший гріх» (Йн 19,11).
Переклад CREDO за: Алієнор Стренц, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
